Беззаперечна правда

– Це просто ще один матч. Ти робив це в спортзалi з кращими бiйцями, нiж цей хлопець, – спробував вiн втiшити мене.

– Я – Майк Тайсон … – схлипував я. – … мене всi люблять.

Я не мiг вичавити з себе жодноi путньоi фрази. Я намагався сказати, що якщо програю, то бiльше нiкому не буду потрiбен. Теддi втiшив мене i сказав, щоб я не дозволяв своiм почуттям взяти верх надi мною.

Коли я вийшов на ринг, мiй противник уже чекав на мене. Це був бiлий хлопець висотою 6 футiв 6 дюймiв на iм’я Келтон Браун. Я взяв себе в руки, зiбрав усю свою мужнiсть у кулак.

Ми вийшли на середину рингу, щоб отримати iнструкцii, i я так пронизливо подивився йому в обличчя своiм злiсним поглядом, що реферi був змушений вiдштовхнути мене i дати попередження ще до початку бою. Пролунав дзвiнок, i я накинувся на нього. Не минуло й хвилини, як я вже так майстерно бив його, що його тренеру довелось кинути рушник[8 - Означае прохання про завершення бою i поразку пiдопiчного – прим. перекл.]. Тепер я був дворазовим олiмпiйським чемпiоном серед юнiорiв.

Пiсля того, як я пiдняв руку, до мене пiдiйшов телекоментатор i взяв у мене iнтерв’ю на рингу.

– Майку, ти, мабуть, дуже задоволений тим, як розвивалася твоя кар’ера дотепер?

– Ну, я можу сказати, що так i е. Я тут б’юсь iз дiтьми, але менi стiльки ж рокiв, скiльки i iм, i в мене виходить краще, нiж у них. Я бiльш дисциплiнований. Я перше навчився, як справлятися зi своiми психологiчними проблемами, а вже потiм тренував фiзуху. Це моя моральна перевага перед ними.

– Як ви себе почували наприкiнцi поединку пiсля перемоги над Брауном?

– Я прийшов сюди зробити свою роботу. Не можу сказати нiчого поганого про мого опонента. Вiн добре попрацював. Вiн був просто трохи не в собi. Я високо оцiнюю його зусилля, – сказав я.

Потiм я поiхав на схiд i заiхав додому в Браунсвiл. Усi в окрузi дивилися по телевiзору, як я нокаутував Келтона Брауна. Багато хлопцiв, якi колись знущалися з мене, пiдходили до мене на вулицi.

«Гей, Майку, можемо тобi якось допомогти? Дай менi знати, якщо я зможу що-небудь для тебе зробити,» – говорили вони.

Ранiше вони надирали менi дупу, а тепер цiлують ii.

Але насправдi единою аудиторiею, уваги якоi я шукав, була моя мама. Менi хотiлося подiлитися з нею своiм ентузiазмом.

– Мамо, слухай, я – найкращий у свiтi боець. Немае на свiтi людини, яка могла б перемогти мене, – сказав я.

Моя мама жила в цьому сирому, старезному, похилому багатоквартирному будинку.