Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

З приводу цього царському пословi у Варшавi доручалося говорити, що «государь послал на Днепр князя Дмитрия Вишневецкого со многими людьми, чтоб над Царевичем (крымским ханом) поискати и пленных бы людей освободити, закже на Волыни живет все християнство и государь о их невзгодах велми скорбит».

Про виконання цього наказу в червнi 1558 року Виш-невецький через Івана Мягкова доповiв царю: «приходил к Перекопу и сторожей побил за шесть верст от Перекопи, а люди ему встречю крымские не бывал ни один человек, а стоял и начевал и назавтрее до половини дни за десять верст от Перекопи, и пошел ко Днепру на Тованьской перевоз, ниже Ислам-Кирмени польтретьятцать верст и на перевозе стоял три дни, а крымцы к нему не бывали и не являлися».

Потiм Вишневецький повернувся на Хортицю, де чекав пiдходу загону Ржевського. Залишивши на Монастирському островi вище порогiв припаси, «пошел летовати в Ислам-Кирмен», плануючи звiдти робити походи «на крым-сково улусы за Перекоп и под Козлец».

Шкоди ординцям Вишневецький, мабуть, завдав бiльше, нiж про це згадуеться в московських документах, бо наприкiнцi травня 1558 року султан Сулейман знову вимагав од Сигiзмунда-Августа «для запевнення спокою на пограниччi усунути звiдти Дмитра, котрий знову розпочав там свiй розбiй».

Пiзнiше Вишневецький прислав до Москви з князем Андрiем Вяземським «крымского полоненика городецкого татарина Кочеулая Сенгильдеева сына Бастановца», який повiдомив, що «царь крымской со всеми людьми готов в Перекопи, а к турскому просить людей послал же; а как турской царь людей ему на помочь пришлет, и тог-ды де царь крымский хочет быть на великого князя Украины… »

Ця iнформацiя була надзвичайно важливою для своечасноi пiдготовки оборони пiвденних кордонiв Московськоi держави.

Виславши передовi полки назустрiч iмовiрному вторгненню татар, Іван Грозний вiдрядив до загону Вишневецького Микиту Карпова «со своим жалованием з золотыми; а князю Дмитрею, а с ним Игнатию Заболоцкому велел к себе ехати». Очевидно, московський цар, цiнуючи украiнського князя як умiлого военачальника, хотiв мати його пiд рукою в разi нападу татар. Цю думку пiдтверджують факти, наведенi в деяких московських документах.

«Месяца февраля, – зазначаеться в одному з них, – отпустил царь и великий князь воеводу своего князя Дмитрия Ивановича Вишневецкого на Донець, а велел ему приходить на Крымские улусы, суда поделав, от Азова под Керчь и под иные улусы», а Данила Федоровича Адамова вiдправив на Днiпро.