Iван Богун

Частина друга

Славетний звитяжець Хмельниччини

Роздiл перший

Соратник Хмеля

Іван Богун е одним з найактивнiших вiйськових та полiтичних дiячiв нацiонально-визвольноi вiйни украiнського народу проти шляхетськоi Польщi середини ХVІІ ст.

Як свiдчать народнi перекази та iсторичнi думи, iншi джерела й оцiнки iсторикiв (Голобуцький В., Гуржiй О.) Іван Богун е одним iз чотирьох – вiн, Максим Кривонiс, Мартин Пушкар, Матвiй Борохович – найближчих соратникiв Богдана Хмельницького.

Проте серед iсторикiв козаччини iснують рiзнi погляди щодо участi І.

Богуна у перших битвах 1648 р. нацiонально-визвольноi вiйни середини ХVІІ ст.

Однi твердять, що, як свiдчать джерела, І. Богун бере активну участь у боротьбi проти полякiв. І. Богун, як зазначае В. Голобуцький, дiевий учасник таемних нарад, органiзованих Б. Хмельницьким. Так, наприкiнцi 1647 року, (можливо у жовтнi), «вiдбулася так звана рада у дiбровi (це зiбрання на пасiках) поблизу Чигирина… де Богдан Хмельницький i його чотири найближчi соратники – Максим Кривонiс, Мартин Пушкар, Іван Богун i Матвiй Борохович – обiцяли повернути козацькi права всiм тим, хто був позбавлений iх».

Видатний украiнський iсторик М. Грушевський у своiй працi «Історiя Украiни-Руси. – Т. ХІІІ» вказуе, що І. Богун бере дiяльну участь в операцiях пiд Львовом, цитуючи Кушевича, який називае спецiально «Богуна як речника такоi боротьби до кiнця: вiн, мовляв, раз у раз доказував Хмельницькому потребу йти «до Вiсли», розпалюючи вогонь внутрiшньоi вiйни.

І це в тiм часi здавалося таким не трудним, що для Кушевича се стае доказом незручностi Хмельницького в використаннi своiх побiд, коли вiн не розвалив тодi Польщi до останку. «Всi тодi сподiвалися, що Хмельницький пройде в саму середину Польщi, розвалить ii й знищить саме iм’я – але богато було таких, що вмiли побiждати, але не вмiли користати с побiди».

Украiнський iсторик В. Замлинський вказуе: «уже тi першi битви (пiд Жовтими Водами i Корсунем) дарували Богдановi на все життя побратимiв – Максима Кривоноса, Данила Нечая, Івана Богуна, Івана Ганжу, Михайла Кричевського… З ними були вигранi всi наступнi битви Визвольноi вiйни».

Сучасна iсторикиня козацтва Т. Яковлева-Таiрова, навпаки, заперечуе участь І. Богуна у перших битвах 1648 року: пiд Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, пояснюючи це тим фактом, що у цей час вiн перебував у районi Сiверського Дiнця. Історикиня вважае, що беззаперечною е участь І. Богуна у подiях перiоду 1650–1656 рр.