Князь-варвар

Вони продовжували iхати i важка мовчанка затягувалася. Мечислав приречено прийняв мовчання свого брата i рiзко, алюром рвонув iз мiсця конем, помчавши вперед. Святовид також пришпорив свого коня i поскакав за братом. Вони вирвалися перед кавалькадою i якийсь час неслися вперед.

– Мечиславе, зупинися! Почекай! – почав гукати Святовид, розумiючи, що вiн не зможе тягатися iз вправним ватагою у верховiй iздi.

Ще промчавши деякий час i вiдстань, Мечислав стишив ходу коня i почекав, коли до нього пiд’iхав Святовид iз докором у поглядi.

– Навiщо ти бентежиш нас усiх? – захекавшись вiд швидкого алюру, запитав вiн у когортного командира. – Що батько про нас подумае?

– Подумае, що ми безголовi бешкетники, – не дуже весело усмiхнувшись, промовив Мечислав.

Деякий час вони iхали поруч. Їхали мовчки, попереду кавалькади, яка поступово iх почала наздоганяти.

– Менi важко зараз тобi сказати, чому саме до твоеi дружини приходила Мара, але я думаю, що вона хотiла ii про щось попередити, – порушив мовчанку Святовид, зiбравшись iз думками.

– Але про що?

– Я не знаю i це мене бентежить найбiльше, – зiтхнувши, промовив Святовид, – адже Богиня, коли приходить, щоб когось забрати, то iй нiхто не може завадити. А твоя дружина, хоч, можливо, стривожена i налякана, але жива i здорова. Ну i крiм того вона чужинка, а ти сам казав, що прокляття на чужинок не дiе. Значить, Мара хоче забрати когось iншого.

– Когось iншого? Але кого?

– Поки не знаю, – знизав Святовид плечима, – але напевне, що не чужинку.

– Не чужинку, кажеш? До цього часу я був упевнений, що доля пiдказала менi вiрне рiшення цiеi проблеми, але пiсля останньоi ночi у мене закрався сумнiв, що я направду змiг обiйти долю, – опустивши голову, промовив, зiтхаючи, Мечислав, – можливо, Боги захочуть мене покарати за те, що я спробував щось змiнити у своему життi?

– Боги справедливi, вони не жорстокi, – впевнено промовив Святовид, – я не раз задавав собi запитання про те, що могли такого вчинити нашi предки, що рiд наш аж донинi несе це прокляття.

– Можливо варто iз Верховним волхвом порадитися? Може йому Боги дадуть вiдповiдь? Адже Боги дослухаються до нього, – Мечислав, мiркуючи, намагався знайти хоч якесь прийнятне рiшення.

– Із Святозаром можна порадитися, – кивнув головою Святовид, – правда я не знаю чи це сподобаеться нашому батьковi, адже вiн боiться, що Боги будуть на нашу родину гнiватися ще бiльше.