Жанна батальйонерка

Зупинившись i вiддихавшись, вiн побачив, що вулиця була частиною базарноi площi, тут йому легше було остаточно уникнути переслiдування фiлера.

На мiсто насунув вечiр, i на вулицях, i у вiтринах крамниць засяяла електрика. Хоч за пiзнiм часом базар уже розiйшовся, але на тротуарах коло крамниць ще сунули натовпи людей, що серед них Бойковi було безпечнiше. Бойко, щоб вiдпочинути вiд бiгу, повагом пiшов тротуаром. Вiн увесь спiтнiв од швидкого бiгу, й сорочка неприемно липла йому до тiла. Морозний вiтер забрався йому пiд пальто, й вiн поволi остиг.

Вiн iшов тротуаром, не знаючи, що йому робити й куди йти. З найбiльшою охотою вiн пiшов би тепер до себе додому, але вiн не був певний, що фiлери не викрили його примiщення. Можливо, що там у нього вдома на Гоголiвськiй вулицi спокiйно в кутку кiмнати сидить який-небудь фiлер i старанно чекае на нього. Прийти додому й потрапити знову в лабети жандарського управлiння була не дуже блискуча перспектива. Краще вже ходити по вулицях i чекати якоiсь нагоди, що врятуе його вiд блукання.

Незабаром Бойко вiдчув, що бiг i мороз завдали йому ще одноi неприемности. Холодний вiтер забирався пiд пальто i старанно прохолоджував його спiтнiлу сорочку, i коли вона приставала до тiла, Бойко починав тремтiти, як в лихоманцi. Так дуже легко можна було застудитись i схопити запалення легенiв, йому обов’язково треба було б куди-небудь зайти в тепле примiщення, заспокоiтись i просохнути.

На розi Бiбiковського бульвару й Базарноi площi вiн побачив велику чайну з красномовною назвою «Бiлий Медвiдь».

Ось тут вiн мiг зогрiтись. Але перед тим як зайти до «Бiлого Медведя», вiн старанно обслiдував мiсцевiсть. Чайна виходила на двi вулицi й мала два входи. При нагодi можна було вибирати один з них. Поблизу було перехрестя вулиць i трамвайна зупинка, що з неi розходились трамваi в чотири кiнцi й п’ята лiнiя йшла вбiк праворуч до вокзалу. Таке розплянування мiсцевости сподобалося Бойковi, й вiн вирiшив зайти до чайноi.

У «Бiлому Медведi» було парно й накурено. Залiзна грубка, що стояла посерединi залi, була розпечена до жару. В чайнiй було багато вiдвiдувачiв. За столиками сидiли сп’янiлi вiзники, крамарi, дiвчата в брудних хустках i подертих черевиках, що випивали з компанiею забруднених вапном мулярiв. Було галасливо й задушно. Тут, крiм чаю, продавали й горiлку, але все це подавалося пiд виглядом безалькогольних настоiв, у бiлих чайниках з вiзерунками на бiлих бочках.