Воля Ізабелли

– Не могли б ви зробити своi льодяники на паличках не такими великими? Адже смоктати iх у присутностi будь-якого мсье нецнотливо i панянкам вiд того нiяково, – звернулась якось Анна де Монпасье до свого аптекаря. Той натяк зрозумiв i незабаром надiслав своiй клiентцi маленькi карамельки у жерстянiй коробцi з написом «льодяники мадам де Монпансье». З часом смаки солодощiв паризьких аптекарiв тiльки кращали, тож i слава про них розiйшлась Європою.

Кольоровi монпансье Ізабеллi сподобались, i вона вiдiрвалась вiд них лише тодi, коли служка оголосила, що ванна ii свiтлостi готова.

Княгиня зняла туфельки з червоноi парчi i стала на крижану шахiвницю. Ноги на мить просто занiмiли вiд кам’яного холоду. Княгиня дiсталась до ванни, перестрибуючи по чорних квадратах по дiагоналi, наче вона – король у шаховiй партii. Ще мить – i в батистовiй сорочцi жiнка занурилась у гарячу купальню. Служниця додала кiлька крапель ii улюбленоi рожевоi води. З парою аромат розвiявся по всiй ошатнiй кiмнатi. Й соковитий травень трояндовими пахощами охопив не лише сади палацу, а й увiрвався у зали Вiлянува.

Якби була воля Ізабелли – вона б цiлими днями перебувала у своiй ваннiй кiмнатi. Однiй з перших, яка з’явилась саме в ii палацi. Саме у Вiлянувi, а не десь iнде-серед безлiчi iнших замкiв та палацiв, розкиданих на польських теренах. І цим княгиня пишалась. Адже навiть деякi королi й iмператори досi не могли собi дозволити таких розкошiв. Для Ізабелли Любомирськоi було втiхою знати, що цариця, яка волiе називатись iмператрицею, Катерина, купалась у мiдному тазу, а пiсля ванни взувала холопськi валянки.

– Уявiть, цi валянки вона одягае пiд вишуканi сукнi! І ii слуги кажуть: це в царицi мерзнуть ноги, – жартома за келихом шампанського розповiдав у приватнiй бесiдi англiйський посол Вiльямс.

Все до дрiбниць з життя монархiв тогочасноi Європи княгиня Речi Посполитоi дiзнавалась завдяки гостям ii салону, публiчним i таемним друзям та послам, що вишикувались до неi з вiзитами у днi прийомiв. Сьогоднi ж у неi черговий, на який прийде весь варшавський свiт з його iнтригами та плiтками.

Батистова сорочка, в якiй ii свiтлiсть завжди приймала ванну, була з настiльки тонкоi тканини, що ледь вiдчувалась на тiлi навiть у водi. Мармурова купальня вже нагрiлась та парувала. Хмаринки пiдiймались угору – наче дим вiд ладану. Думки розлiтались геть, i голова жiнки стала безтурботно легкою.

За деякий час Ізабелла подивилась на руки – тепла вода утворила ривчаки зморшок на пальцях.