У вогні плавильника. Срібло

Та все марно, Адам i в вiйськових кампанiях знаходив книги, якi вочевидь цiкавили його бiльше за битви.

Русявий був мовчазним, скривившись, вiн вiдвiв очi вiд кострищ Черемошки i сiв у високу траву, обхопивши голову руками. «Нащо я сюди поiхав? Звабився дружиною брата. Горе тобi, телепню».

– Адаме, не нервуй так. – Ружинська слiдом спiшилась з коня i наблизилась до шляхтича. – Я розумiю, це жорстоко. Але ми повиннi були так зробити. Це наука iншим.

– Це були нашi люди, – чоловiк пiдняв на неi своi повнi суму блакитнi очi.

Софiя зняла з його русявого волосся шапку, провела рукою по чолу i наблизила своi червонi вуста. Звабливi, пухкi, нiжнi. Адам здався, вiн розтанув у власному бажаннi. Нiщо не могло опиратись чарам бiлявоi панi. Вiн розстiбнув ременi ii кираси, вiдкинув залiзяччя на землю, пригорнув до себе розпашiле тiло в короткому жупанi. Запах жiнки п’янив його.

– Моя будеш. Просто тут… – вимовив холодним тоном блакитноокий шляхтич.

– Твоя, мiй пане, – прошепотiла на вухо йому пiддатлива братова.

Роздiл IX

Сивочолий провiв широкою долонею по шкiрянiй палiтурцi. Вiн нахилився над книгою, ткнувся своiм гострим носом в обкладинку i вбирав у себе запах. Зизанiй любив аромат книг – йому iнодi здавалось, що вiн настiльки залежний вiд нього, що й дня не зможе прожити, аби його нiс не втягнув у себе ту сумiш металевого холодного та теплого горiлчаного запаху друкiв. Лаврентiй зробив протяжний видих i замружив очi. «Важку менi роботу загадала Корецька.

Богослов знов подивився на книгу i нарештi розкрив ii. Вiн вже кiлька днiв намагаеться прочитати бодай сторiнку цього фолiанту. Хоч якось iврит вiн знае. Але тут – вочевидь, ще й зашифрований текст. Осилив хiба що назву – «Еш Мецареф».

– Вогонь плавильника… – гостроносий прошепотiв викарбуванi лiтери на палiтурцi.

Але окрiм назви зрозумiти бодай щось було неможливим. Слова в книзi повторюються, вибудовуються у рядки з безглуздим смислом.

Княгиня Корецька заборонила Зизанiю показувати манускрипт будь-кому. І що ж йому тепер вдiяти? Боiться Лаврентiй, що не розшифрувавши текст, залишиться без опiки Корецьких. А тепле мiсце i гарну парафiю богослову, який пiшов всупереч впливовим братським школам, полишивши викладання через скандали й непорозумiння з iншими викладачами, знайти буде важко. Лиха слава його переслiдуватиме до кiнця днiв.