Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857

 Бориспольца та, будьте ласкавi, побачтесь з Чернишовим, вiн тепер уже в Петербурзi (спитайте в А[кадемii] художеств, де вiн живе), а як побачитесь, то розпитайте його, чи вiн пооддавав моi письма, що я посилав через його, i що йому сказано на тi письма, та попросiть його од мене, щоб вiн докучав моею просьбою надто Карлу Павловичу, а з Дубельтом щоб притьмом побачився. Як побачитеся з В. І. Далем, то, поклонившися йому од мене, попросiть його, щоб вiн ублагав В. Перовського, щоб той визволив мене хоч iз казарм (сирiч випросив менi позволенiе рисовать).

Даль чоловiк добрий, розумний i могущий, вiн добре знае, як тут ми пропадаемо, то тяжкий грiх йому буде, як вiн не схоче промовить за мене хоч одно слово.

Докучаю я вам, добрий мiй земляче! та що ж я маю робить? Якби менi тiлько рисувать було можна, то я i не журився б, ходив би собi в сiрiй шинелi, поки дiйшов би до домовини, та все б таки хвалив Бога, а тепер!.. ой лишенько! i вимовить не хочеться!..

Напишiть до мене, коли матимете час, хоч малесенький листочок, нехай хоч трошки я заплачу добрими сльозами.

Будьте ласкавi, розпитайте гарненько, де тепер живе Василий Андреевич Жуковский, вiн перше жив у Досельдорфi на Рейнi, а тепер не знаю, та й пришлiть менi його адрес, а коли надрюкована його «Одиссея», то i ii пришлiть. Прочитавши, я отдам вам або Ф[едору] Матвеевичу, бо, ей-богу, окроме Бiблii, нема в мене нi однiсiнькоi книжечки.

Та вже чи раз батька по лобу вдарить, чи двiчi – однаково, хоч воно трохи i не до речi просить, мов той старець.

Та що ж робить, коли нiгде взять, пришлiть ради поезii святоi Лермонтова хоч один том, велику, превелику радiсть пришлете з ним вашому удячному i безталанному земляковi.

Т. Ш.

Здаеться, ви знакомi з Василем Єзучевським. Коли вiн вернувся з дому, то, як побачитесь, гарненько вилайте його за мене за його щирость i добрiсть i Галузу, свояка його, добрi й щирi люде, щоб ти знав, земляче.

Не здивуйте, Бога ради, що на такому клаптиковi пишу до вас, бо в цьому Божому краi папiр почтовий навдивовижу.

100. А. I. Лизогуба до Т. Г. Шевченка

31 грудня 1847. Одеса

Одесса. 1847. Декабря 31.

Нi, я не мовчав, коханий друже, мiй бiдний Тарасе; не дожидаючись Вашого листа, я писав до Вас, не згадаю тепер якого числа, але повинно буть от 15 до 28 октября, i у тiм моiм листi давав Вам i мiй адрес у Одесi, але менi здаеться, що Ви того мого листа не получили, я писав просто у Орскую крiпость.