Щоденники 1913–1923 рр.

, принаймнi iнодi, лише численнi дрiбнi деталi. Через це ii образ такий ясний, чистий, самобутнiй, окреслений i прозорий воднораз.

8 грудня. Конструкцii в романi Вайса. Сила для того, щоб iх усунути, обов’язок, щоб це зробити. Досвiд я майже заперечую. Я прагну спокою, крок за кроком, чи бiгу, але не виважених стрибкiв сарани.

9 грудня. «Каторга» Вайса. Коли iсторiя наближаеться до кiнця, враження притуплюеться. Свiт зазнав поразки, i ми спостерiгали це з розплющеними очима. Отже, можемо спокiйно вiдвернутись i жити далi.

Ненависть до скрупульозного самоаналiзу. Психологiчнi тлумачення на кшталт: учора я був такий, i це через те й через те, а сьогоднi я – вже такий, i це через те й через те. Це неправда, не через те й через те, а тому й не такий i такий. Спокiйно терпiти себе, не бути нерозважливим, жити так, як належить, а не ганятись, як собака за власним хвостом.

Я заснув у чагарнику. Розбудив мене гамiр. У руках у мене виявилася книжка, яку я доти читав.

Я вiдкинув ii й пiдхопився на ноги. Щойно минув полудень; перед узвишшям, де я стояв, простиралася широка низина iз селами та озерами й однаковими, схожими на очеретянi, високими чагарниками мiж ними. Я взявся руками в боки, озираючи все довкола й прислухаючись до гамору.

10 грудня. Вiдкриття набилися людинi самi.

Усмiхнене, молодяве, лукаве, розслаблене обличчя старшого iнспектора, якого я в нього ще нiколи не бачив, а завважив аж сьогоднi – тiеi хвилини, коли читав йому один директорський папiр i випадково пiдвiв очi.

Вiн ту ж мить пересмикнув плечима й водночас стромив праву руку до кишенi штанiв, ставши нiби зовсiм iншою людиною.

Нiколи не можна врахувати й оцiнити всi обставини, якi тiеi чи iншоi хвилини впливають на настрiй чи навiть визначають i сам настрiй, i його оцiнку, тим-то неправильно було б сказати, нiбито вчора я почувався впевнено, а сьогоднi я у вiдчаi. Провадити таку рiзницю означае тiльки, що людина мае бажання пiддатися самонавiянню й жити життям, по змозi вiдокремленим вiд самоi себе, часом неприродним, сховавшися за забобони й химери, як ото, бувае, хтось у шинку, сяк-так сховавшись у кутку за чаркою горiлки, розважае сам себе переважно фальшивими, недоказовими фантазiями й мрiями.

Близько пiвночi один молодик у тiсному, свiтло-сiрому картатому, трохи притрушеному снiгом пальтi спустився сходами до невеликого вестибюля комiчноi опери.