Обережно зі своїми бажаннями

Панi Чаллiс запевняе, що три вантажiвки тримали «ем-джi» в облозi упродовж значного вiдтинку часу, – правив далi детектив, – поки його водiй нi сiло нi впало не перетнув роздiльну смугу просто перед автiвкою зустрiчного руху.

– Чи вдалося допитати когось iз трьох водiiв вантажiвок? – запитала Емма.

– Нi. Ми не змогли знайти жодного з них, панi Клiфтон. Однак не думайте, що ми не намагалися це зробити.

– Але те, що ви кажете, просто немислиме, – сказав Гаррi. – Хто б забажав убити двох невинних хлопцiв?

– Я погодився б iз вами, пане Клiфтон, якби ми не з’ясували, що Бруно Мартiнес спершу не збирався супроводжувати вашого сина в дорозi до Кембриджа.

– Звiдки ви могли про це дiзнатися?

– Бо його подруга, панна Торнтон, добровiльно повiдомила нам, що планувала того дня сходити з Бруно в кiно, але зустрiч довелося скасувати останньоi митi, бо вона застудилася.

Головний iнспектор вийняв iз кишенi авторучку, погортав сторiнки свого нотатника i пильно поглянув на батькiв Себастьяна, перш нiж запитати:

– Чи маете причини вважати, що хтось, можливо, хотiв би нашкодити вашому синовi?

– Нi, – вiдповiв Гаррi.

– Так, – сказала Емма.

3

– Просто переконайтеся, що роботу цього разу виконають! – майже лементував дон Педро Мартiнес. – Це не така вже й важка справа, – додав вiн, падаючи у крiсло. – Вчора вранцi я змiг проникнути до лiкарнi без жодних перешкод, уночi це ж набагато простiше.

– Як накажете його знищити? – поцiкавився Карл без жодних емоцiй.

– Перерiж йому горлянку, – наказав Мартiнес.

– Може, буде краще не рiзати хлопцевi горло, – запропонував Карл. – А задушити його подушкою, i нехай вважають, що вiн помер внаслiдок отриманих травм.

– Нi. Я хочу, щоб той цуцик Клiфтон пережив повiльну та болiсну смерть. І чим повiльнiшу, тим краще.

– Розумiю, як ви почуваетесь, шефе, але нам краще не давати цьому детективу пiдстав для поновлення слiдства.

Мартiнес виглядав розчарованим.

– Гаразд, можеш його задушити, – вiн неохоче погодився. – Але переконайтеся, що це триватиме якнайдовше.

– Ви хочете, щоб я залучив Дiего з Луiсом?

– Нi. Але хочу, щоб вони були на похоронi, як друзi Себастьяна, щоб могли все розповiсти. Хочу почути, що вони страждали так само, як я, коли дiзнався, що вижив не Бруно.

– А як же…

Телефон на столi дона Педро задзеленчав. Вiн схопив слухавку.