Надійно прихована таємниця

Червонi лави були забитi так щiльно, що декотрi депутати тупцялися на сходинках перед крiслом голови, а iншi стояли бiля бар’еру зали, не в змозi знайти собi мiсця. Єдиний подiбний випадок, як вiн пригадав, коли палата була настiльки заповненою, – це коли Його величнiсть виступав iз королiвською промовою, в якiй повiдомив членам обох палат про закон, котрий пропонував ухвалити пiд час наступноi сесii парламенту.

Коли лорд-канцлер зайшов досередини, iхнi милостi одразу ж перестали теревенити, пiдвелися всi як один i вклонилися, коли голова зайняв свое мiсце.

Старший юрист краiни повiльно оглянув палату, його зустрiв блиск тисячi нетерплячих очей. Нарештi його погляд зупинився на трьох молодиках, котрi сидiли в дальньому кiнцi палати, прямо над ним, на галереi для почесних гостей. Джайлз Беррiнгтон i його сестра Емма були одягненi в траурний чорний колiр за коханим дiдусем, а Гаррi Клiфтон – за наставником i дорогим другом. Лорд-канцлер спiвчував усiм трьом, усвiдомлюючи, що рiшення, яке вiн намiряеться оголосити, змiнить усе iхне життя.

Вiн молився, щоб усе вийшло на краще.

Коли преосвященний Пiтер Воттс, епископ Бристольський – наскiльки це доречно, подумав лорд-канцлер, – розгорнув свiй молитовник, iхнi милостi схилили голови i не пiдняли iх доти, доки вiн не промовив слова:

– В iм’я Отця, Сина i Святого Духа.

Присутнi зайняли своi мiсця, i лорд-канцлер залишився единим, хто все ще стояв. Нарештi всi влаштувалися зручнiше й затихли, приготувавшись почути його вердикт.

– Мiлорди, – почав голова, – не можу робити вигляд, що рiшення, яке ви менi довiрили, виявилося легким.

Навпаки, визнаю, що це одне з найскладнiших рiшень, якi менi довелося приймати за свою довгу кар’еру баристера[3 - Баристер – категорiя адвокатiв у Великiй Британii, котрi ведуть справи.]. Але Томас Мор нагадував нам, що коли ви вдягаете цi шати, то маете бути готовi ухвалювати рiшення, якi не зможуть втiшити всiх зацiкавлених. І справдi, мiлорди, вiдомi три таких випадки в минулому, коли лорд-канцлер, виголосивши свое рiшення, пiзнiше цього ж дня втрачав голову.

Вибух смiху розрядив напругу, але лише на мить.

– Однак моiм обов’язком залишаеться пам’ятати, – додав вiн, коли регiт ущух, – що я вiдповiдальний лише перед Всевишнiм. Зважаючи на це, мiлорди, у справi Беррiнгтон проти Клiфтона щодо того, хто мае стати законним спадкоемцем сера Г’юго Беррiнгтона й отримати родинний титул, землi та все, що там е…

Лорд-канцлер ще раз поглянув на галерею та завагався.