Надійно прихована таємниця

Гаррi не перебивав Елiзабет, коли вона вiдкинулася на подушку i з усiею енергiею, на яку була спроможна, витягла з-пiд подушки конверт.

– А тепер послухай мене уважно, Гаррi, – сказала вона. – Ти обов’язково маеш виконати всi моi вказiвки з цього листа.

Жiнка вхопила зятя за руку.

– Якщо Джайлз не погодиться з моею останньою волею…

– Але чому б йому це робити?

– Тому що вiн Беррiнгтон, а Беррiнгтони завжди були слабкi, коли йшлося про жiнок. Отже, якщо вiн оскаржить мiй останнiй заповiт, – повторила вона, – ти будеш змушений вiддати цей конверт суддi, якого призначать вирiшувати, хто з членiв сiм’i успадкуе мое майно.

– А якщо вiн цього не зробить?

– Тодi документ треба знищити, – пояснила Елiзабет, ii дихання стало слабшим. – Ти не повинен сам його вiдкривати й нiколи не кажи Джайлзу та Еммi про його iснування, – жiнка мiцно стиснула руку молодика й майже нечутно прошепотiла: – Тепер настав час дати менi твое чесне слово, Гаррi Клiфтон, адже я знаю, чого навчив тебе Старий Джек: слово треба тримати завжди.

– Даю слово, – сказав Гаррi i поклав конверт у внутрiшню кишеню пiджака.

Елiзабет розслабила хватку й знову опустилася на подушку iз задоволеною посмiшкою на вустах. Вона так i не дiзналася, чи уникнув Сiднi Картон[16 - Персонаж «Повiстi двох мiст» Чарлза Дiккенса.] гiльйотини.

* * *

Гаррi вiдкрив пошту, поки снiдав.

«Бристольська гiмназiя,

Юнiверсiтi-роуд,

Бристоль

27 липня 1951 року

Шановний пане Клiфтон,

Зi жалем повiдомляемо, що вашого сина Себастьяна не…»

Гаррi вискочив з-за обiднього столу i поквапився до телефону.

– Приймальня директора, – вiдповiв голос.

– Чи можу я поговорити з паном Гарреттом?

– Назвiться, будь ласка.

– Гаррi Клiфтон.

– Перемикаю, сер.

– Доброго ранку, директоре. Мене звати Гаррi Клiфтон.

– Доброго ранку, пане Клiфтон. Я очiкував вашого дзвiнка.

– Не можу повiрити, що рада прийняла таке необгрунтоване рiшення.

– Вiдверто кажучи, пане Клiфтон, я також, особливо пiсля того, як особисто просив про вашого сина.

– Яку причину вони назвали для вiдмови?

– Вони не зобов’язанi робити виняткiв для учня, який не змiг отримати прохiдний бал iз двох обов’язкових предметiв.

– Це була едина iхня причина?

– Нi, – зiзнався директор школи. – Один iз членiв ради згадав про те, що вашого сина затримувала полiцiя за крадiжку.