Надійно прихована таємниця

Повернувшись до Беррiнгтон-холу, Гаррi поцiкавився у Себастьяна, чому той обрав Джессiку.

– Сандра була доволi симпатичною, – сказав вiн, – i Софi була дуже весела, але менi стало б iз ними нудно вже до кiнця мiсяця.

– А Джессiка? – запитала Емма.

– Вона нагадала менi тебе, мамо.

* * *

Себастьян стояв бiля вхiдних дверей, зустрiчаючи Джессiку, яка приiхала на чай.

Вона пiднялася сходами, чiпляючись однiею рукою за завiдувачку, а другою тримаючи один зi своiх малюнкiв.

– Ходи зi мною, – запросив Себастьян, але Джессiка залишилася стояти на горiшнiй сходинцi, нiби приклеена до мiсця.

Вона виглядала скам’янiлою i не зрушила з мiсця, аж поки не повернувся Себастьян.

– Це для тебе, – сказала вона, передаючи свою роботу.

– Дякую, – Себастьян упiзнав малюнок, який вiн помiтив на стiнi в коридорi доктора Бернардо. – Гаразд, краще заходь, бо я не можу iсти млинцi сам-один.

Джессiка невпевнено ступила досередини i широко розкрила рота. Не через думку про млинцi, а вiд вигляду справжнiх олiйних картин у рамках, що висiли на кожнiй стiнi.

– Пiзнiше, – пообiцяв Себастьян, – iнакше млинцi вистигнуть.

Коли Джессiка зайшла до вiтальнi, Гаррi з Еммою пiдвелися, щоб привiтати гостю, але та не могла вiдiрвати погляду вiд картин. Врештi-решт вона сiла на софу поруч iз Себастьяном i перевела свiй стражденний погляд на купку гарячих млинцiв. Але навiть не ворухнулася, доки Емма не подала iй тарiлку, а за нею виделку, нiж, масло та мисочку з малиновим варенням.

Завiдувачка насупилася, коли Джессiка вже намiрилася вiдкусити перший шматочок.

– Дякую, панi Клiфтон, – спалахнула вiд сорому Джессiка.

Вона жадiбно з’iла iще два млинцi, супроводжуючи кожен словами «Дякую, панi Клiфтон».

Коли ж передумала брати четвертий зi словами «Нi, дякую, панi Клiфтон», Емма не була впевнена, вона справдi бiльше не хотiла чи завiдувачка наказала iй не iсти бiльше трьох.

– Ти колись чула про Тернера? – поцiкавився Себастьян пiсля того, як Джессiка прикiнчила свою другу склянку «Тайзера»[11 - «Тайзер» – безалкогольний напiй iз цитрусовим ароматом червоного кольору, який випускали у Великiй Британii з 1924 року.

Вона схилила голову i не вiдповiла. Себастьян пiдвiвся, взяв дiвчинку за руку i вивiв iз кiмнати.

– Насправдi Тернер непоганий, – заявив вiн, – але не такий хороший, як ти.

– Я просто не можу в це повiрити, – сказала завiдувачка, коли дверi за ними зачинилися. – Я зроду не бачила ii такою розкутою.