Надійно прихована таємниця

 – Можливо, варто зробити так, як ви пропонуете, й обговорити це мiж собою, а потiм повiдомити свое рiшення.

– Але це було б марною тратою часу, якщо ми всi хочемо ту саму дiвчинку, – почувся голос Себастьяна, який демонстрував непохитну логiку дитини.

– Це означае, що ти вже вирiшив? – запитав його батько, розумiючи, що як тiльки Себастьян назве свiй вибiр, вони з Еммою зможуть його перемогти бiльшiстю голосiв, хоча й визнавав, що для Джессiки це не найкращий спосiб розпочати життя у Беррiнгтон-холi.

– Перш нiж приймати рiшення, – сказала завiдувачка, – можливо, буде краще надати вам трохи довiдковоi iнформацii про кожного з трьох дiтей. Сандру найпростiше тримати пiд контролем. Софi бiльш вибаглива, але трохи розсiяна.

– А Джессiка? – запитав Гаррi.

– Вона, безумовно, найталановитiша з дiвчат, але живе у своему власному свiтi й не легко сходиться з однолiтками. Менi здаеться, що з цих трьох вам цiлком могла б пiдiйти Сандра.

Гаррi спостерiг, як спохмурнiв вираз обличчя Себастьяна, i змiнив тактику.

– Аякже, гадаю, що варто з вами погодитися, панi, – сказав Гаррi. – Моiм вибором буде Сандра.

– Навiть не знаю, – сказала Емма. – Менi сподобалася Софi, енергiйна та весела.

Емма з Гаррi перезирнулися.

– Отже, тепер усе залежить вiд тебе, Себ. Сандра чи Софi?

– Нi. Я хочу Джессiку, – сказав вiн, зiскочив iз крiсла, вибiг iз кiмнати, залишивши дверi широко вiдчиненими.

Завiдувачка пiдвелася з-за столу. Вона, певно, мала б що сказати Себастьяновi, якби вiн був одним iз ii вихованцiв.

– Вiн iще не дуже освоiв демократiю, – спробував пожартувати Гаррi.

Завiдувачка попрямувала до дверей з таким виглядом, нiби ii не переконали. Гаррi з Еммою пiшли за нею коридором. Коли управителька зайшла в клас, то не могла повiрити своiм очам. Джессiка вiдкрiпила свiй малюнок i передала його Себастьяну.

– Що ти запропонував iй на взамiн? – запитав Гаррi в сина, коли Себастьян проходив повз нього, стискаючи в руцi Ноiв ковчег.

– Я пообiцяв, що якщо вона прийде до нас завтра на чай, то зможе скуштувати свою улюблену страву.

– А яка ii улюблена страва? – поцiкавилася Емма.

– Гарячi сухарi, намащенi вершковим маслом i малиновим варенням.

– А це можливо? – тривожно запитав Гаррi.

– Так, але, було б краще, якби пiшли всi трое.

– Нi, дякую, панi, – заперечила Емма. – Джессiки буде досить.

– Як хочете, – буркнула управителька, не в змозi замаскувати свое здивування.