Надійно прихована таємниця

Гаррi вийшов iз «П’ера» на П’яту авеню трохи ранiше за восьму й попрямував до Шiстдесят четвертоi та Парковоi. За кiлька хвилин вiн уже стояв бiля чудового будинку з бурого каменю. Письменник зиркнув на годинник, зацiкавившись, чи справдi у Нью-Йорку модно запiзнюватися, як хтось йому казав. Вiн згадав Емму, котра розповiдала йому, як нервувала при думцi про зустрiч iз двоюрiдною бабусею Фiлiс, як зробила коло перед тим, як набратися достатньо смiливостi, щоб пiднятися сходами до вхiдних дверей, i навiть тодi iй вдалося лише натиснути на гудзик iз позначкою «Продавцi».

Гаррi пiднявся сходами i твердо постукав важким мiдним молоточком. Чекаючи, коли дверi вiдчинять, вiн уявив, як Емма каже: «Не знущайся, дитино».

Дверi вiдчинилися, i мажордом у фраку, який, вочевидь, його чекав, привiтався:

– Доброго вечора, пане Клiфтон. Панi Стюарт чекае на вас у вiтальнi. Бажаете пiти за мною?

– Доброго вечора, Паркере, – вiдповiв Гаррi, хоча вiн ранiше зроду цього чоловiка не бачив.

Гаррi подумав, що йому привидiвся спалах посмiшки, коли мажордом вiв його коридором до вiдчиненого лiфта.

Щойно зайшовши досередини, Паркер замкнув решiтку, натиснув гудзик i мовчав, аж доки вони не дiсталися до третього поверху. Вiн вiдчинив решiтку, зайшов перед Гаррi до вiтальнi й оголосив:

– Пан Гаррi Клiфтон, панi.

Висока, елегантно вбрана жiнка стояла посеред кiмнати, розмовляючи з чоловiком, котрий, як вирiшив Гаррi, мав би бути ii сином.

Двоюрiдна бабуся Фiлiс рiзко обернулася, мовчки пiдiйшла до Гаррi i мовчки стиснула його у ведмежих обiймах, якi вразили б навiть американського лайнбакера[8 - Лайнбакер – одна з позицiй гравцiв в американському футболi, в його обов’язки входить зупиняти тих, хто бiжить iз м’ячем.

]. Коли вона нарештi вiдпустила гостя, то представила свого сина Алiстера, котрий гаряче потиснув Гаррi руку.

– Для мене честь зустрiти чоловiка, котрий зруйнував кар’еру Сефтона Джелкса, – промовив Гаррi.

Алiстер легко вклонився у вiдповiдь.

– Я також зiграла невелику роль у падiннi цього чоловiка, – пирхнула Фiлiс, коли Паркер подавав ii гостю чарку шеррi.

 – Але краще не будемо про Джелкса, – додала вона, коли пiдвела Гаррi до зручного крiсла бiля вогню, – менi буде набагато цiкавiше почути про Емму та те, як iй ведеться.

Гаррi знадобився якийсь час, щоб викласти двоюрiднiй бабусi Фiлiс усе, що Емма робила з часу свого вiд’iзду з Нью-Йорка, не в останню чергу тому, що вони з Алiстером постiйно перебивали його запитаннями.