Надійно прихована таємниця

– Але з якоi причини вони могли б нам вiдмовити?

– Для початку – ваше iм’я. Не кажучи вже про те, що ви з паном Клiфтоном не були одруженi, коли народився ваш син.

– То що ви порадите? – тихо запитала Емма.

– Зробiть заявку звичайними каналами. Не виказуйте поспiху, зробiть це так, аби вони вважали, що самi ухвалюють рiшення.

– Але як можна бути певним, що вони нам усе одно не вiдмовлять?

– Вам доведеться пiдштовхнути iх у правильному напрямку, розумiете, панi Клiфтон?

– Що ви маете на увазi?

– Коли заповнюватимете анкету, вас попросять вказати усi вподобання, якщо у вас такi е.

– Якiсь iншi пропозицii маете?

– Авжеж, – вiдповiв Мiтчелл. – У пунктi «релiгiя» вкажiть «не мае значення».

– Чим це допоможе?

– У реестрацiйнiй формi панни Джессiки Смiт зазначено, що мати еврейка, а батько невiдомий.

3

– Як же британець зумiв отримати «Срiбну зiрку»? – поцiкавився офiцер iммiграцiйноi служби в Айдлвайдi[7 - Айдлвайд – мiжнародний аеропорт у Нью-Йорку, тепер – iм. Джона Кеннедi.], вивчаючи в’iзну вiзу Гаррi.

– Це довга iсторiя, – вiдказав Гаррi, мiркуючи, чи не буде доречним сказати йому, що коли минулого разу вiн ступив на землю Нью-Йорка, його заарештували за вбивство.

– Приемного перебування в Штатах, – офiцер потиснув Гаррi руку.

– Спасибi, – подякував Гаррi, намагаючись не виказувати здивування.

Вiн пройшов iммiграцiйний контроль i, керуючись позначками, дiстався зони отримання багажу. Поки чоловiк чекав на свою валiзу, вiн iще раз переглянув своi iнструкцii. Необхiдно зустрiтися з агентом «Вiкiнг прес», котрий супроводить його до готелю та розповiсть про його розклад. Щоразу, коли письменник вiдвiдував якесь мiсто у Великiй Британii, його завжди супроводжував представник мiсцевих вiддiлiв продажу, тому Гаррi не був цiлком певний, хто такий той агент.

Отримавши свою стару пошарпану валiзу, вiн вирушив на митницю. Офiцер попросив його показати багаж, здiйснив коротку перевiрку, а потiм крейдою помiтив великим хрестом бiк валiзи i запросив iти далi. Гаррi пройшов пiд величезним напiвкруглим знаком, який закликав «Ласкаво просимо до Нью-Йорка», над свiтлиною усмiхненого мера Вiльяма О’Двайдера. Коли вiн зайшов у залу прибуття, його зустрiла шеренга шоферiв в унiформах, котрi тримали в руках картки з iменами.