Могутніше за меч

– Хiба я не зможу вас нiчим спокусити?

– Ну, – сказав Гаррi, – якщо ви вже про це згадали, то я завжди бажав дечого, i якщо вашi господарi зможуть це забезпечити, буду iм вдячний.

– І що ж це може бути, Гаррi? – в ii голосi вперше прозвучала надiя.

– Нобелiвська премiя з лiтератури.

Алiна виглядала спантеличеною, аж Гаррi не втримався, нахилився вперед i розцiлував ii в обидвi щоки, нiби та була його улюбленою тiткою. Вiдтак тихцем зачинив дверi й прокрався назад у лiжко.

– Хай iй грець! – сказав вiн.

* * *

– На лiнii пан Воган, пане Клiфтон, – повiдомила дiвчина з комутатора. – Каже, що йому потрiбно термiново перебалакати з паном Слоуном, але вiн зараз на конференцii в Йорку i до п’ятницi не повернеться.

– Передзвонiть його секретарцi й попросiть усе залагодити.

– Сара не вiдповiдае на мiй дзвiнок, пане Клiфтон. Мабуть, ще не повернулася з обiду.

– Гаразд, перемкнiть на нього, – неохоче погодився Себ. – Доброго ранку, пане Воган, чим можу вам допомогти?

– Я старший партнер в агенцii нерухомостi «Севiллс», – назвався Воган, – i менi потрiбно термiново поспiлкуватися з паном Слоуном.

– Це може зачекати до п’ятницi?

– Аж нiяк. У мене на столi лежать ще двi пропозицii для ферми «Шифнал» у Шропширi, й оскiльки торги закриваються у п’ятницю, менi потрiбно дiзнатися, чи пан Слоун усе ще зацiкавлений у справi.

– Можливо, ви могли б повiдомити менi деталi, пане Воган, – сказав Себ, беручи авторучку, – щоб я був у курсi справи.

– Необхiдно повiдомити пану Слоуну, що пан Коллiнгвуд буде радий прийняти його пропозицiю в один мiльйон шiстсот тисяч.

– Один мiльйон шiстсот тисяч, – повторив Себ, не впевнений, що правильно почув.

– Атож, звiсно, туди входять тисяча акрiв землi, а також будинок.

– Певна рiч, – погодився Себ. – Я повiдомлю про це пану Слоуну, щойно вiн зателефонуе.

Себ вiдклав слухавку. Сума була бiльшою, нiж будь-яка угода, яку вiн коли-небудь укладав iз лондонськоi нерухомостi, не кажучи вже про якусь ферму в Шропширi, тож вiн вирiшив ще перевiрити в секретарки Слоуна. Себ пройшов коридором до ii кабiнету i побачив Сару, яка саме вiшала плащ на вiшак.

– Доброго дня, пане Клiфтон, я можу чимось допомогти?

– Менi потрiбно переглянути справу Коллiнгвуда, Саро, щоб я мiг поiнформувати пана Слоуна, коли вiн повернеться.