Могутніше за меч

– Якби ви стали членом правлiння, як би поставилися до ворожого поглинання пiдприемства?

– Попервах я зробив би вигляд, що мене це не цiкавить, i намагався з’ясувати, наскiльки зможу iх подоiти. Весь секрет у тому, щоб бути терплячим.

– Чи не виникло б якихось обставин, за яких ви стали б триматися за компанiю?

– Нi, якби цiна мене задовольнила.

– А коли «Нацiональнi автобуси» викупили вашу компанiю, вас не турбувало, що буде з вашим персоналом?

– Якби вони були уважнiшими, то змогли б задовго до цього це передбачити, i в будь-якому разi такий шанс удруге мiг би й не випасти.

– Але якщо вiрити «Файненшел таймс», уже упродовж мiсяця пiсля змiни власника звiльнили половину ваших робiтникiв, а дехто з них працював iз вами бiльше двадцяти рокiв.

– З виплатою зарплати за шiсть мiсяцiв. І дехто з них не мав жодних труднощiв iз працевлаштуванням в iншому мiсцi, а один чи двое – навiть у Беррiнгтонiв.

– Але впродовж наступного мiсяця «Нацiональнi автобуси» усунули ваше iм’я з логотипу компанii, а з ним позбулися й репутацii, яку ви вибудовували протягом багатьох рокiв.

– Ви вiдмовилися вiд свого прiзвища, коли вийшли замiж за Гаррi Клiфтона, – зауважив Меллор, – але це не завадило вам очолити компанiю Беррiнгтонiв.

– Менi не залишили вибору, але пiдозрюю, що це може змiнитися в майбутньому.

– Погляньмо правдi в вiчi, коли йдеться про фiнансовий результат, ви не можете дозволити собi сентиментальностi.

– Не важко второпати, як вам вдалося стати таким успiшним бiзнесменом, Десе, i чому для правильноi фiрми ви стали б iдеальним директором.

– Радий, що ви так це бачите.

– Але менi все одно доведеться порадитися з колегами на випадок, якщо вони зi мною не погодяться. Коли буде результат, я вийду з вами на зв’язок.

– Із нетерпiнням чекатиму цього, Еммо.

7

Себастьян прибув до американського посольства на Гросвенор-сквер трохи ранiше дев’ятоi години наступного дня пiсля призначення зустрiчi з chef de mission[7 - Глава мiсii (франц.

Пiсля того як зарееструвався, сержант морськоi пiхоти супроводив гостя на другий поверх i постукав у дверi в кiнцi коридора. Себ здивувався, коли дверi вiдчинив пан Саллiван.

– Приемно бачити тебе, Себе. Заходь.

Себ увiйшов до кiмнати з вiкнами на Гросвенор-Гарденс, але на краевид уваги не звернув.

– Кави вип’еш?

– Нi, дякую, сер, – вiдмовився Себ, який i так занадто нервував, аби думати про щось iще, окрiм свого першочергового завдання.