Могутніше за меч

Дякувати Богу, ледi Вiрджинiя не втiлила свою погрозу приеднатися до них у плаваннi, бо якби вона це зробила, то не заспокоiлася б, доки не дiзналася, що саме сталося в першi години тiеi першоi ночi.

Врештi-решт, Прiсцилла вийшла з лазнички, але вже було десять по восьмiй.

* * *

– Може, пiдемо на вечерю? – запропонувала Емма.

– А хiба Бiнгеми не хотiли до нас приеднатися? – здивувався Гаррi.

– Хотiли, – сказала Емма, перевiряючи годинник. – Бiльш нiж пiв години тому.

– Не гнiвайся, люба, – твердо мовив Гаррi.

Емма вже хотiла заперечити, але ii чоловiк додав:

– І будь певна: все, що ти скажеш за вечерею, Вiрджинiя може використати в судi, позаяк немае жодних сумнiвiв, на чиему боцi перебувае Прiсцилла Бiнгем.

За усiма проблемами, якi Еммi довелося вирiшувати упродовж минулого тижня, вона зовсiм забула про справу в судi, та й адвокати Вiрджинii не озивалися вже кiлька мiсяцiв, тож вона навiть почала замислюватися, чи не поховали вони цю справу по-тихому.

– Менi дуже шкода, що змусила вас чекати, – заявила Прiсцилла, – але я втратила лiк часу.

– Це не проблема, – запевнив Гаррi, вiдсунув ii крiсло i зачекав, поки вона зручно всядеться.

– Треба щось замовити, – сказала Емма, явно бажаючи нагадати своiй гостi, як довго на неi чекали.

Прiсцилла не квапилася, погортала сторiнки оправленого в шкiру меню, довго зважувала й нарештi зробила вибiр. Як тiльки офiцiант прийняв ii замовлення, Гаррi поцiкавився, чи сподобалося iй у Нью-Йорку.

– О, так, на П’ятiй авеню стiльки чудових магазинiв, асортимент у яких набагато ширший, нiж у Лондонi, але цi закупи мене цiлком виснажили. А коли я повернулася на корабель, то просто впала на лiжко й заснула. А ви, пане Клiфтон, щось встигли купити?

– Нi, я зустрiчався зi своiм видавцем, поки Емма шукала давно не баченого двоюрiдного брата.

– Звiсно, я ж зовсiм забула, що ви пишете романи. А я нiяк не знайду часу для читання книжок, – зронила Прiсцилла, коли перед нею поставили тарiлку з помiдоровою зупкою. – А я суп не замовляла, – сказала вона i недобре поглянула на офiцiанта. – Я просила вудженого лосося.

– Даруйте, мадам, – вибачився офiцiант i прибрав зупу.