Лише час підкаже

– Чому так? – запитав Дiкiнс, уперше зацiкавившись розмовою.

– Є багато спiвакiв, якi не змогли отримати навiть мiсце в мiсцевому хорi пiсля того, як iхнiй голос зламався. Запитайте в Ернеста Ло[19 - Ернест Ло (1911–2000) – знаменитий англiйський хлопчик-сопрано, який став рекламiстом пiсля того, як зламався його голос.]. Усi в Англii чули, як вiн спiвае «На крилах пiснi»[20 - Вокальний твiр Фелiкса Мендельсона-Бартольдi (1809–1847).], але пiсля того як його голос зламався, всi про нього забули.

– Тобi просто доведеться працювати стараннiше, – зауважив Дiкiнс.

 – Не забувай, що гiмназiя щороку видiляе дванадцять стипендiй, а я можу виграти лише одну з них, – додав вiн.

– Не в цьому проблема, – сказав Гаррi. – Якщо я докладатиму бiльше зусиль, менi доведеться покинути хор, i без моеi стипендii менi доведеться покинути й школу Святого Беди, тож…

– Ти опинишся мiж молотом i ковадлом, – закiнчив Дiкiнс.

Гаррi зроду ранiше не чув цiеi фрази, тому вирiшив пiзнiше запитати Дiкiнса, що вона означае.

– Ну, одну рiч можна стверджувати напевно, – визнала панi Беррiнгтон: – Джайлз не зможе виграти стипендiю в жоднiй школi.

– Можливо, нi, – визнав Гаррi. – Але Бристольська гiмназiя швидше за все не вiдмовиться вiд лiвого захисника такого класу.

– Тодi нам доведеться сподiватися, що Ітон вважатиме так само, – резюмувала панi Беррiнгтон, – бо його батько хоче, щоб син потрапив саме туди.

– Я не хочу вступати до Ітона, – заперечив Джайлз i вiдклав виделку. – Хочу до Бристольськоi гiмназii, щоб залишитися з друзями.

– Я впевнена, що ти знайдеш багато нових друзiв в Ітонi, – запевнила його мати. – А якщо не пiдеш стежкою свого батька, це його дуже засмутить.

Лакей кашлянув. Панi Беррiнгтон визирнула з вiкна i побачила автiвку, що пiд’iжджала до ганку.

– Гадаю, настав час вам усiм повертатися до школи, – сказала вона. – Я, звичайно, не хочу бути вiдповiдальною за ваше запiзнення на пiдготовку до урокiв.

Гаррi сумно поглянув на велику тарiлку з канапками та недоiдений торт, але неохоче пiдвiвся зi свого мiсця i пiшов до дверей.

Один раз вiн озирнувся i мiг би заприсягнутися, що бачив, як Дiкiнс запхав канапку до кишенi. Вiн перевiв погляд на вiкно i зi здивуванням побачив незграбне дiвчисько з довгими косами, яке зiщулилося в кутку, читаючи якусь книжку.

– Це моя сестра Емма, – пояснив Джайлз. – Вона нiколи не покидае читання. Просто iгноруй ii.

Гаррi всмiхнувся Еммi, але вона не дивилася на нього.