Лише час підкаже

І звiдки вiн знав, що його прiзвище Клiфтон?

Пiсля того як мажордом подав пану Беррiнгтону горнятко чаю, Джайлз зняв обгортку зi свого подарунка i радiсно вигукнув, коли побачив приймач «Робертс радiо»[17 - «Робертс радiо» – англiйська компанiя з виробництва електронiки, заснована 1932 року. Існуе й досi, випускаючи цифровi радiоприймачi.]. Вiн встромив штепсель у розетку i почав налаштовувати прилад на рiзнi станцii. Хлопцi аплодували й смiялися з кожним новим звуком, який лунав iз великоi дерев’яноi скриньки.

– Джайлз менi розповiв, що зайняв друге мiсце з математики у цьому триместрi, – повiдомила панi Беррiнгтон, звертаючись до свого чоловiка.

– Зате став гiршим майже у всiх iнших дисциплiнах, – вiдповiв той.

Джайлз намагався приховати збентеження i продовжував шукати якусь iншу станцiю у своему радiоприймачi.

– Але ви мали бачити гол, який вiн забив у ворота «Ейвонгерсту», – заступився за приятеля Гаррi. – Ми всi впевненi, що вiн стане капiтаном команди наступного року.

– М’ячi не допоможуть вступити до Ітона, – зауважив пан Беррiнгтон, не дивлячись на Гаррi. – Настав час братися за розум i працювати як слiд.

Упродовж якогось часу нiхто нiчого не казав, доки мовчанку не порушила панi Беррiнгтон:

– Ви – той Клiфтон, який спiвае в хорi у церквi Святоi Марii у Редклiффi? – запитала вона.

– Гаррi – справжнiй солiст, – сказав Джайлз. – Насправдi вiн хоровий стипендiат.

Гаррi усвiдомив, що батько Джайлза зараз споглядае на нього.

– Гадаю, я вас впiзнала, – зауважила панi Беррiнгтон. – Ми з дiдусем Джайлза якось вiдвiдали месу в церквi Святоi Марii, коли хор школи Святого Беди приеднався до виступу Бристольськоi гiмназii. Виконання «Я знаю, що мiй Спаситель живий»[18 - Книга Йова, 19:25.] було просто бездоганним, Гаррi.

– Дякую, панi Беррiнгтон, – зашарiвся Гаррi.

– Ви плануете вступати до Бристольськоi гiмназii пiсля того, як закiнчите школу Святого Беди, Клiфтоне? – запитав пан Беррiнгтон.

«Знову Клiфтон», – подумав Гаррi.

– Тiльки якщо отримаю стипендiю, сер, – вiдповiв вiн.

– Але чому це настiльки важливо? – поцiкавилася панi Беррiнгтон. – Напевно вам запропонують мiсце, як i будь-якому iншому учневi?

– Позаяк моя мати не зможе дозволити собi заплатити, панi Беррiнгтон. Вона працюе офiцiанткою у «Королiвському готелi».

– А ваш батько…

– Вiн помер, – сказав Гаррi. – Його вбили на вiйнi.