Лише час підкаже

Клiфтон довiв, що е винятком iз цього правила. І пану Фробiшеру було цiкаво дiзнатися, хто навчав цього хлопчика.

Коли дзвоник задзеленчав про закiнчення заняття, пан Фробiшер оголосив:

– Ваш наступний урок – географiя з паном Гендерсоном, а вiн не той викладач, хто любить змушувати себе чекати. Тому рекомендую пiд час перерви дiзнатися, де саме розташований його клас, i розсядьтесь по своiх мiсцях задовго до того, як вiн увiйде до кiмнати.

Гаррi вирiшив триматися Джайлза, який, здавалося, знав, де мiститься все.

Коли вони разом перетинали дитинець, Гаррi помiтив, що деякi хлопцi стишували своi голоси, коли проходили повз них, а один чи двое навiть обернулися, щоб поглянути на нього.

Завдяки незлiченним суботнiм ранкам, проведеним зi Старим Джеком, Гаррi почувався впевнено на уроцi географii, але в математицi, останньому вранiшньому уроцi, нiхто не мiг зрiвнятися з Дiкiнсом, i навiть учитель був змушений визнати його тямущiсть.

Коли вони втрьох сiли обiдати, Гаррi вiдчув, як сотнi очей спостерiгають за кожним його рухом.

Вiн зробив вигляд, що не помiчае цього, i просто копiював усе, що робив Джайлз.

– Приемно знати, що можу тебе чомусь навчити, – сказав Джайлз, коли чистив яблуко своiм ножем.

Гаррi сподобався його перший урок хiмii пiзнiше того ж дня, особливо коли вчитель дозволив йому запалити пальник Бунзена[13 - Пальник Бунзена – газовий пальник iз вiдкритим полум’ям спецiальноi конструкцii, названий на честь вiдомого нiмецького хiмiка Роберта Вiльгельма Бунзена (1811–1899).

]. Але вiн не досяг успiху в природознавствi, останньому уроцi дня, адже Гаррi був единим хлопцем, у якого не було саду.

Коли пролунав останнiй дзвоник, решта класу пiшли грати у футбол, а Гаррi подався до каплицi на свою першу репетицiю хору. Вiн знову виявив, що всi витрiщаються на нього, але цього разу це було вже з iншоi причини.

Коли ж невдовзi вiн вийшов iз каплички, то пiдлiтка одразу ж пiддали обструкцii хлопцi, якi поверталися з футбольного поля.

– Хiба це не наш маленький вуличний жебрак? – сказав один iз них.

– Шкода, що у нього немае своеi зубноi щiтки, – додав iнший.

– Такi ночують у доках, як менi казали, – докинув третiй.

Джайлза i Беррiнгтона нiде не було видно, тому Гаррi поквапився повернутися до головного будинку, уникаючи будь-яких хлопчачих гуртiв.

Пiд час вечерi ворожi очi спостерiгали за ним уже не так очевидно, але це лише тому, що Джайлз дав усiм зрозумiти, хто його чув, що Гаррi – його приятель.