Лише час підкаже

Але вiн дивився на Гаррi з теплом у своiх очах, чого зроду не демонстрував дядько Стен.

– Ви старий Джек Коломазь? – нарештi зважився запитати Гаррi.

– Так мене називають, – пiдтвердив старигань.

– А ви тут живете? – поцiкавився Гаррi, оглядаючи вагон i зупинивши погляд на стосику старих газет, що займав сидiння навпроти.

– Атож, – вiдповiв господар. – Це мое житло останнi двадцять рокiв. Чому б тобi не зачинити дверi й не присiсти, юначе?

Гаррi обмiркував пропозицiю, перш нiж вистрибнути з вагона i знову накивати п’ятами.

Ще наступноi суботи Гаррi прочинив дверi, але тримався за клямку, готовий кинутися навтьоки, якщо старигань хоча б м’язом ворухне. Якийсь час вони лупали один на одного очима, перш нiж Старий Джек запитав:

– Як вас звати?

– Гаррi.

– А в яку школу ви ходите?

– Я не ходжу до школи.

– Тодi що ви сподiваетесь робити у своему життi, юначе?

– Працюватиму зi своiм дядьком у доках, певна рiч, – вiдповiв Гаррi.

– Ви справдi хочете робити саме це? – на вгавав дiдуган.

– Чом би й нi? – сiпнувся Гаррi. – Гадаете, що я для цього недостатньо хороший?

– Ви аж занадто хороший, – вiдповiв Старий Джек. – Коли я був у вашому вiцi, – продовжував вiн, – то хотiв вступити до вiйська, i мiй батько так i не змiг щось сказати або вдiяти, аби завадити менi.

Іще цiлу годину Гаррi стояв, немов води у рот набравши, мiж тим Коломазь згадував доки, мiсто Бристоль i землi за морем, про якi вiн чув на уроках географii.

Наступноi ж суботи й усi iншi суботи Гаррi продовжував навiдувати Старого Джека Коломазя.

* * *

Коли Гаррi постукав у дверi залiзничного вагона вранцi тiеi суботи, Старий Джек явно чекав гостей, бо його звичне помаранчеве яблуко лежало на сидiннi навпроти. Гаррi узяв його, вiдкусив i сiв.

– Спасибi, пане Коломазь, – подякував Гаррi, втираючи сiк iз пiдборiддя.

Вiн нiколи не питав, звiдки бралися яблука; це просто додавало таемничостi цьому великому чоловiковi.

Останнiй дуже вiдрiзнявся вiд дядька Стена, який повторював те, що знав, знову i знову, тодi як Старий Джек щотижня навчав Гаррi нових слiв, нових вражень i навiть нових свiтiв. Хлопець часто дивувався, чому пан Коломазь не став учителем, адже вiн, здавалося, знав навiть бiльше, нiж панна Мандей, i майже стiльки ж, скiльки пан Голкомб.