Людиною він був

 – Ви спiлкувалися з адвокатами Меллора, щоб з’ясувати, чи вважають вони цю угоду реальною?

– Цiлком реальною, – пiдтвердив Арнольд. – Хоча i iхнiй старший партнер зiзнався, що був здивований так само, як i ми. Гадаю, що вiн найкраще це пiдсумував, коли припустив, що це може бути справа рук диявола, з яким ви знаетесь.

– А коли Меллора випустять? – поцiкавився Себастьян.

– Ще нескоро, – сказав Арнольд, – адже йому висувають додатковi звинувачення.

– Новi звинувачення? – здивувався Хакiм.

– Операцii з фальшивими грiшми.

А також шахрайство.

– Не можу повiрити, що Меллор вчинив би щось таке дурне, особливо коли вiн уже був пiд вартою.

– Якщо ви замкненi в тюремнiй камерi цiлими днями, – зауважив Арнольд, – пiдозрюю, що ваш розум може затьмаритися, особливо якщо у вас на гадцi лише думка про те, як порахуватися з тими, хто вiдповiдальний за ваше перебування за гратами.

– Маю визнати слушнiсть цього зауваження, – погодився Хакiм, – бо якби ви двое не наглядали за мною, коли я перебував у в’язницi, лише Бог знае, до чого я мiг би там додуматися.

– Я все ще не впевнений щодо цiеi угоди, – зiзнався Себастьян. – Все якось занадто просто. Не забувайте, що якби Меллор проковтнув цвях, то витягнув би коркотяг.

– Тодi, можливо, нам варто вiдмовитися вiд цiеi угоди, – запропонував Арнольд.

– І дозволити Слоуну продовжувати зловживати своiм становищем, водночас багатiючи щохвилини? – нагадав iм Себастьян.

– Слушний аргумент, – зауважив Хакiм.

 – І хоча я нiколи не вважав себе мстивим чоловiком, менi було б приемно бачити, як Слоун нарештi зазнае краху. Але, можливо, ми iз Себом сприймаемо це занадто особисто i маемо просто поглянути на цю угоду по сутi. Яка ваша думка, Арнольде?

– Немае сумнiвiв, що за звичних обставин це було б вигiдною угодою для банку, але пiсля вашого минулого досвiду контактiв iз Меллором, можливо, було б розумно, якби я повiдомив Комiтет iз етики Банку Англii, що ми розглядаемо можливiсть укласти дiлову операцiю з кимось, хто перебувае у в’язницi.

Якщо вони не заперечуватимуть, то чом би нам i не погодитися?

– Це, безумовно, найкраще рiшення, – визнав Хакiм. – Чому б вам не зробити цього, Арнольде, i не повiдомити менi про результат?

– І менi не треба вам нагадувати, – додав Себастьян, – що Меллор телефонуватиме менi о десятiй ранку в п’ятницю.

– Треба переконатися, що вiн телефонуватиме не за наш кошт, – зауважив Хакiм.