Людиною він був

– Може, й так, – погодився Джайлз, – але менi вже майже шiстдесят, i це мiй вiк, а не мiй середнiй показник балiв.

– Дабл-Джi Грейс[8 - Вiльям Гiлберт Грейс (1848–1915) – найвiдомiший i найвидатнiший гравець у крикет за всю iсторiю цього виду спорту.] грав за збiрну Англii, коли йому було за п’ятдесят, сер, тож, можливо, ви могли б подумати про те, щоб десь у майбутньому виступити за нас?

– Фреддi, слiд пам’ятати, що лорд Беррiнгтон – дуже зайнятий чоловiк.

– Але не настiльки зайнятий, аби не прийняти таку приемну пропозицiю.

– Спасибi, сер, – подякував Фреддi. – Я надiшлю вам календар матчiв, а тепер маю йти, – додав вiн. – Менi ще треба попрацювати над вiдбиванням iз паном Лорi, нашим дворецьким, який також е капiтаном «Замку».

І Фреддi звiявся iще до того, коли Джайлз отримав можливiсть поставити йому свое наступне запитання.

– Перепрошую, сер, – сказав Арчi пiсля того, як дверi зачинились. – Але Фреддi, схоже, не усвiдомлюе, що iншi люди також можуть мати власне життя.

– Вiн живе тут iз вами? – поцiкавився Джайлз.

– Тiльки на час вакацiй, що, боюся, не е iдеальним, бо зараз моi дiвчатка вже виросли й випурхнули з дому, тому йому не вистачае компанii. Найближчий будинок розташований за кiлька миль звiдси, але там немае дiтей. Та, попри те, що Вiрджинiя вiдмовилася вiд бiдного хлопчика, вiн не потерпатиме вiд фiнансових проблем, бо мiй батько залишив Фреддi лiкеро-горiлчаний завод «Глен Фенвiк», що приносить трохи менше ста тисяч фунтiв стерлiнгiв на рiк i який вiн успадкуе у свiй двадцять п’ятий день народження.

– Це буде не вперше, коли вона намагаеться щось таке утнути, – докинув Джайлз.

9

– Нервуеш?

– Ще б пак, – зiзналася Емма. – Це нагадуе менi мiй перший день у школi, – додала вона, поправляючи довгу червону мантiю.

– Тут нема чого нервувати, – заспокоював сестру Джайлз. – Просто уяви себе християнкою, котра намiряеться увiйти в Колiзей за часiв Дiоклетiана, а кiлька сотень голодних левiв iз нетерпiнням чекають свого першого прийому iжi за кiлька тижнiв.

– Це навряд чи додасть менi впевненостi, – визнала Емма, коли двое швейцарiв у лiвреях вiдчинили захiднi дверi, щоб дозволити трьом перам увiйти до зали.