Людиною він був

Емму зворушило те, що ii iм’я було серед згаданих у промовi. Потиснувши кiлька простягнутих рук, панi Тетчер вийшла з будiвлi за кiлька хвилин, пояснивши, що ii чекае напружений день. Емма замислилася, чи та взагалi ляже спати.

Трохи пiсля четвертоi ранку Емма востанне зайшла до кабiнету Джона Лейсi, щоб виявити, що той стоiть бiля таблицi й заповнюе останнi результати.

– Який ваш прогноз? – запитала вона, оглядаючи море блакитних квадратикiв.

– Виглядае, що матимемо бiльшiсть iз перевагою в сорок мандатiв, – вiдповiв Лейсi.

– А нашi шiстдесят два округи, що вагаються? – поцiкавилася Емма.

– Ми виграли в усiх, окрiм трьох, але вже втрете перераховують голоси у Бристольських доках, тому, може, ми дiстанемо лише два.

– Гадаю, ми можемо дозволити Джайлзу залишити собi один, – прошепотiла Емма.

– Я завжди знав, що ви прихована мучениця, – зауважив Лейсi.

Емма подумала про свого брата й про те, як той зараз почуваеться.

– На добранiч, Джоне, – попрощалася вона. – І дякую за все. До зустрiчi за п’ять рокiв, – додала Емма й, покинувши будiвлю, покрокувала до свого будинку на iншому боцi площi, де планувала повернутися в реальний свiт.

* * *

За кiлька годин Емма прокинулася й виявила Гаррi, який сидiв збоку на лiжку, тримаючи в руках горнятко з чаем.

– Поснiдаеш iз нами, кохана, тепер, коли вже зробила свою справу?

Жiнка позiхнула й потягнулася.

– Непогана iдея, Гаррi Клiфтон, бо настав уже час повертатися до працi.

– Який план на сьогоднi?

– Маю повернутися до Бристоля. Треба зустрiтися з новопризначеним керiвником лiкарнi о третiй дня, щоб обговорити з ним прiоритети на наступний рiк.

– Задоволена своiм наступником?

– Не можу бути задоволеною бiльше. Саймон Докiнз – першокласний адмiнiстратор i був сумлiнним заступником, тому сподiваюся, що передача влади вiдбудеться гладенько.

– Тодi не заважатиму тобi вдягатися, – промовив Гаррi, подав дружинi чай i спустився вниз, щоб приеднатися до Джайлза за снiданком.

Той сидiв у дальньому кiнцi столу, обкладений ранковими газетами, в яких гарних новин для нього не було. Цього дня полiтик уперше посмiхнувся, коли в кiмнату зайшов його швагер.

– Як почуваешся? – поцiкавився Гаррi й поклав руку на плече своему давньому товаришевi.

– У мене були й кращi ранки, – зiзнався Джайлз, вiдсуваючи пресу вбiк. – Але не варто скаржитися.