Людиною він був

Насправдi вiн не висмокче жодноi краплi, доки не порахують останнiй голос в останньому окрузi, а вже тодi, вигравши чи програвши, напиваеться як чiп.

* * *

– Бачу, що останне опитування громадськоi думки дае лейбористам два вiдсотки переваги, – зауважила Карiн, вiдводячи погляд вiд своеi газети.

– Не треба полiтики за снiданком, будь ласка, – благав Джайлз. – І, звiсно, нi слова, поки Емма тут.

Карiн посмiхнулася через стiл своiй зовицi.

– Ти помiтив, що твоя колишня дружина знову повернулася на першi шпальти? – запитала Емма.

– Що вона зробила цього разу?

– Схоже, ледi Вiрджинiя забирае Фреддi з престижноi початковоi школи у Шотландii. Вiльям Гiкi натякае, що причиною знову став брак грошей.

– Я нiколи не думав, що ти читаеш «Експрес», – насмiхався Джайлз.

– Сiмдесят три вiдсотки його читачiв пiдтримують Маргарет Тетчер, – парирувала Емма, – саме тому я не витрачаю часу на «Мiррор».

Коли задзеленчав телефон, Джайлз миттю покинув стiл i, не звертаючи уваги на телефон на сервантi, пiшов у коридор, щiльно зачинивши за собою дверi.

– Куди вiн вирушае сьогоднi? – прошепотiла Емма.

– Ставлю на п’ятий, – вiдповiла Карiн, – хоча охоче повiдомлю, що водiй везе його на Педдiнгтон.

– Редiнг – три i сiм десятих вiдсотка, Бат – два i дев’ять десятих вiдсотка, Бристольськi доки – один i шiсть десятих вiдсотка, Ексетер – два i сiм десятих вiдсотка i Труро…

– Це не може бути Труро, – заперечила Карiн. – Сьогоднi ввечерi у нього зустрiч у Будинку транспорту, тож вiн не змiг би повернутися вчасно.

Вона взяла паузу, коли до кiмнати зайшов Маркгем зi свiжою порцiею кави.

– З ким розмовляв мiй брат по телефону? – невимушено запитала Емма.

– З паном Деннiсом Гiлi.

– А, так, i вони збираються?..

– До Рiдiнга, мiледi, – закiнчив мажордом, наливаючи Еммi фiлiжанку кави.

– З вас би вийшов чудовий шпигун, – похвалила Емма.

– Спасибi, мiледi, – вiдгукнувся Маркгем перед тим, як зiбрати тарiлки й вийти з кiмнати.

– Звiдки ти знаеш, що вiн уже не шпигуе? – прошепотiла Карiн.

7

Якби хтось попросив Емму пояснити, що сталося упродовж наступних двадцяти восьми днiв, вона описала б iх як одну довгу маячню. Днi, якi починалися з того, що вона стрибала в автiвку о шостiй годинi ранку, мчала стрiмко, поки не засинала, здебiльшого у порожньому вагонi потяга або в заднiй частинi салону лiтака, близько першоi години ночi.