Людиною він був

Їй було нелегко, але вона врештi визнала, що я не зможу робити i те, й те. Якби у мене був молодший брат…

– Або сестра, – додав Клайв.

– Цить… iнакше Джессiка може отримати новi iдеi.

– Їй же лише тринадцять.

– Не думаю, що це ii турбуе.

– Як iй ведеться у новiй школi?

– Їi вчителька з образотворчого мистецтва зiзналася, що небагато часу мине, поки усiм стане надто очевидно, що у третьому класi школи е художниця, набагато вправнiша за неi.

* * *

Коли пiзно ввечерi у понедiлок Емма повернулася з утилiзацii судна, вона вже знала, що мае сказати Гаррi про те, що саме знайшов Френк Гiбсон i його команда, коли розрiзали подвiйне дно «Кленового листка».

– Вийшло на яв те, чого ми завжди боялися, – сказала вона, сiдаючи навпроти Гаррi. – І навiть гiрше.

– Гiрше? – повторив Гаррi.

Вона схилила голову:

– Артур видряпав повiдомлення всерединi подвiйного дна.

Вона зробила паузу, бо не могла бiльше нiчого вимовити.

– Не треба менi казати, – Гаррi узяв дружину за руку.

– Я мушу. Інакше доведеться продовжувати жити брехнею решту життя.

Минув ще якийсь час, поки вона зiбралася з силами:

– Вiн написав: «Стен мав рацiю. Сер Г’юго знав, що я потрапив тут у пастку». Отже, мiй батько вбив твого, – сказала вона i заридала.

Минув якийсь час, перш нiж Гаррi озвався:

– Цього ми нiколи не будемо певнi, й, можливо, моя кохана, краще, щоб i не були…

– Я бiльше не хочу знати. Але бiдолаха заслуговуе принаймнi християнського похорону.

– Я перебалакаю тихцем iз вiкарiем.

– Хто iще мае бути присутнiм?

– Лише ми двое, – без вагань сказав Гаррi. – Не буде жодноi користi, якщо змусимо пережити Себа та Джессi бiль, вiд якого нам довелося страждати стiльки рокiв. І треба молитися, щоб ця справа закiнчилася якнайшвидше.

Емма поглянула на чоловiка:

– Ти явно не чув про кембриджських учених, котрi працюють над чимось таким, що називаеться ДНК.

* * *

«Ми майже прийняли рiшення», – заявив речник «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв».

– От халепа, – видихнув Клайв, прочитавши заголовок «Файненшел таймс». – Як я мiг бути таким дурним?

– Припини себе картати, – сказав Себ. – Правда в тому, що ми вже майже готовi.

– Ми обое це знаемо, – визнав Клайв. – Але для цього не потрiбен «Кунард», щоб про це дiзналися iншi.

– Вони все знали, – заявив Себастьян, – задовго до того, як побачили цей заголовок.