Людиною він був

– Я думала, якщо ти коли-небудь дiзнаешся, то нiколи менi не пробачиш, – промовила вона, мiцно притиснувшись до чоловiка.

– Нема чого пробачати. Треба забути про минуле й зосередитися на майбутньому.

– Але важливо, щоб я все тобi розповiла, – сказала Карiн. – Бiльше жодних таемниць.

– Алан Редмейн уже про все мене поiнформував, – заперечив Джайлз, намагаючись заспокоiти дружину.

– Не про все, – сказала Карiн, вiдпускаючи його. – Навiть вiн знае не все, а я не можу продовжувати брехати.

Джайлз стурбовано поглянув на неi.

– Правда в тому, що я використала тебе, щоб чкурнути з Нiмеччини. Так, ти менi сподобався, але коли я щасливо опинилася в Англii, то мала намiр драпонути як вiд тебе, так i вiд Пенгеллi, щоб розпочати нове життя. І я б це зробила, якби не закохалася в тебе.

Джайлз узяв дружину за руку.

– Але щоб утримати тебе, менi довелося зробити все, щоб Пенгеллi i далi вiрив, що я працюю на нього. На допомогу менi прийшла Синтiя Форбс-Ватсон.

– Я також закохався, – видихнув Джайлз.

 – Але я закохався в тебе пiсля тiеi ночi, яку ми провели разом у Берлiнi. І не моя провина, що тобi знадобилося трохи бiльше часу, аби збагнути, як тобi пощастило.

Карiн вибухнула смiхом й обiйняла чоловiка. Коли вона його вiдпустила, Джайлз запропонував:

– Пiду i наллю тобi горнятко чаю.

«Тiльки британцi на таке здатнi», – подумала Карiн.

2

– О котрiй годинi нас хоче бачити Їi величнiсть? – поцiкавилася Емма з посмiшкою, не бажаючи зiзнаватися, наскiльки пишаеться цим запрошенням i з яким нетерпiнням чекае цiеi подii.

На вiдмiну вiд засiдання ради директорiв, на якому вона головуватиме пiзнiше цього тижня i яке нiяк не могла викинути зi своiх думок.

– Десь мiж десятою й одинадцятою, – поiнформував Гаррi, перевiряючи свое запрошення.

– Ти не забув забронювати автiвку?

– Зробив це вчора пополуднi. І пiдтвердив замовлення сьогоднi вранцi, – додав вiн, коли пролунав дзвiнок у вхiднi дверi.

– Це, мабуть, Себ, – припустила Емма й зиркнула на годинник.

 – Навiть вiн прийшов вчасно.

– Не думаю, щоб вiн мiг би запiзнитися для такоi нагоди, – зауважила Карiн.

Джайлз пiдвiвся з-за обiднього столу, коли Маркгем вiдчинив дверi й вiдступив убiк, аби дозволити Джессiцi, Себу та вагiтнiй Самантi зайти в дiм.

– Ви вже снiдали? – запитав Джайлз, цiлуючи Саманту в щiчку.

– Авжеж, дякуемо, – вiдповiв Себастьян, натомiсть Джессiка вмостилася за столом i змастила шматочок тосту мармулядою.