Гріхи батьків

Гаррi зайняв мiсце в автобусi i сумно дивився на вервечку засуджених, що товпились бiля автобуса. Декотрi понурили голови, а iншi, явно долали цей шлях не вперше, навiть намагалися жартувати. Гаррi подумав: зараз автобус вирушить до мiсця свого призначення, але куди – не вiдомо. Ось вiн, перший болючий урок для в’язня: як тiльки того засудили, вiн бiльше нiкуди не поспiшатиме…

Гаррi хотiв запитати в когось iз охоронцiв, куди iх везуть, але жоден iз них не скидався на люб’язного екскурсовода. Вiн тоскно озирнувся.

Якийсь тип вмостився на сидiннi поруч. Клiфтон не хотiв витрiщатися на свого супутника, але той сам назвався, i Гаррi придивився до нього пильнiше.

– Мое iм’я – Пет Квiнн, – виголосив той iз легким iрландським акцентом.

– Том Бредшоу… – Гаррi машинально пiдвiв руку, щоб потиснути новому сусiдовi. Чорт, оцi кайданки…

Квiнн не був схожий на злочинця. Його ноги ледве торкалися пiдлоги. Мабуть, зростом вiн не бiльший, анiж п’ять футiв. А бiльшiсть бранцiв кремезнi та опецькуватi.

Натомiсть Квiнн виглядав так, що його мiг здути порив вiтру. Його рiдке рудувате волосся вже почало сивiти, хоча на позiр йому було десь рокiв сорок.

– Ти, мабуть, уперше? – впевнено поцiкавився Квiнн.

– А що – це так очевидно? – сiпнувся Гаррi.

– Авжеж, це написано на твоему лобi…

– І що ж там написано?

– Що ти не пiдозрюеш, що буде далi…

– А ви, либонь, не вперше?

Той хихикнув.

– Я вже одинадцять разiв опиняюся у цьому автобусi або й дванадцять.

Гаррi усмiхнувся – вперше за останнi кiлька днiв.

– А за що тебе посадили? – спитав сусiд.

– Втеча, – вiдповiв Гаррi не вагаючись.

– Та ти що? – вразився Квiнн. – Я утiк вiд трьох дружин, але мене за це жодного разу не засудили.

– Та я не дружину покинув, – сказав Гаррi, згадавши про Емму. – Я покинув Королiвський флот.

– І скiльки тобi за таке припаяли?

– Шiсть рокiв…

Квiнн присвиснув крiзь два зуби, що залишилися.

– Чималенько. А хто був суддею?

– Еткiнс, – спохмурнiв Гаррi.

– Арнi Еткiнс? Тобi попався не той суддя. Якщо знову будеш судитись, переконайся, що маеш правильного суддю.

– А я й не знав, що можна обирати суддю…

– Пхе, ти не можеш, – сказав Квiнн. – Проте е способи уникнути найгiршого.

Гаррi уважнiше поглянув на супутника, але не перебивав його.

– Є кiлька суддiв, вони працюють почергово, i треба постаратись уникнути двох iз них будь-що. Один – саме Арнi Еткiнс. Вiн полюбляе призначати довгостроковi термiни.