Гріхи батьків

Вона не могла бачити, що всерединi, але припустила, що мешканцi можуть бачити, що вiдбуваеться назовнi. Бiльш знайомий гудзик дзвiнка знайшовся на стiнi бiля дверей. Вона натиснула на нього та зачекала. Минув якийсь час, перш нiж дверi врештi вiдчинилися, але лише на кiлька дюймiв, ширше заважав латунний ланцюжок. Пара очей витрiщилися на прибульцю.

– Що вам треба? – запитав голос, який вона принаймнi могла зрозумiти.

– Даруйте, що вас турбую, панi Тiббет, – озвалася Емма, – але ви, можливо, – мiй останнiй шанс.

Очi виглядали пiдозрiливими.

– Розумiете, я вiдчайдушно намагаюся знайти Тома.

– Тома? – повторив голос.

– Тома Бредшоу. Вiн – батько моеi дитини, – сказала Емма, заходячи своiм останнiм козирем.

Дверi зачинилися, ланцюжок зняли, i знову вiдчинилися, щоб показати молоду жiнку з дитиною на руках.

– Перепрошую, – зронила вона, – але Рiчарду не подобаеться, коли я вiдчиняю дверi незнайомцям. Будь ласка, заходьте.

Емма ступила до вiтальнi.

– Зачекайте, поки покладу Джейка в його лiжечко.

Емма сiла й огледiла кiмнату. Було кiлька свiтлин Крiстiн iз молодим вiйськово-морським офiцером, котрий, мабуть, i мав би бути ii чоловiком Рiчардом. Крiстiн повернулася за кiлька хвилин. Вона принесла тацю з кавою.

– Чорну чи з молоком?

– З молоком, будь ласка, – вибрала Емма, яка ще не пила кави в Англii, але швидко дiзналася, що американцi не п’ють чай навiть уранцi.

– Цукор? – запитала Крiстiн пiсля того, як налила двi фiлiжанки.

– Нi, дякую.

– Отже, Том – ваш чоловiк? – запитала Крiстiн, сiдаючи навпроти Емми.

– Нi, я його наречена. Якщо чесно, вiн навiть не здогадувався, що я в тяжi.

– Як ви мене знайшли? – здивувалася Крiстiн, в ii голосi все ще чулася нотка страху.

– Доглядач iз «Зiрки Канзасу» сказав, що ви з Рiчардом були одними з останнiх, хто бачив Тома.

– Це правда. Ми були з ним, аж поки його не заарештували за кiлька хвилин пiсля того, як вiн зiйшов на берег.

– Заарештували? – з недовiрою повторила Емма. – Що ж вiн мiг такого вчинити, щоб його заарештували?

– Його звинуватили в убивствi брата, – пояснила Крiстiн.

– А ви це точно знаете?

Емма розплакалася, ii сподiвання розсипалися з усвiдомленням того, що це, вочевидь, Бредшоу вижив, а не Гаррi. Адже якби Гаррi звинуватили в убивствi брата Бредшоу, йому було б завиграшки довести, що вони заарештували не того.

Якби ж вона розiрвала того листа на коминку Мейзi, то дiзналася б правду, а не була змушена пережити це випробування.