Козак Байда, або Хортицька Січ

З боку сушi Очакiв був оточений суцiльним кам’яним муром. У центрi була розташована велика дерев’яна брама, з двох бокiв захищена невеликими круглими баштами. Брама була зачинена, на ii стулках блищали залiзнi пасмуги. На узбережжi височiла похмура фортеця з темного камiння. На мiських стiнах походжала озброена сторожа, турки були одягненi в розцяцькований одяг, на головах – високi тюрбани. Серед них видiлявся бiлошкiрий воiн у велетенськiй шапцi, ззаду якоi телiпався на вiтру довгий шмат блискучоi матерii.

– Оно яничарська свиня, – крiзь зуби промовив Андрiй, звертаючись до Дмитра.

Князь вiдчув у голосi Скалозуба хвилювання та лють i вiдiгнув гiлку куща, щоб краще бачити яничара.

– Князю, мабуть, нам слiд повернутися до табору, – стурбовано прошепотiв Матяш. – Ми надто близько пiдiйшли до туркiв – нас можуть помiтити…

– Ну гаразд, iдемо, я вже побачив усе, що хотiв…

Трое чоловiкiв, обережно скрадаючись, спустилися в глибокий яр, де були захованi конi, й через годину повернулися в табiр, схований всерединi байраку.

– Вас усюди шукають! – здалеку почувся голос Браги. – Претвич зiбрав вiйськову раду, iдiть швидше!

Князь iз супутниками прудко наблизились до широкого кола, де вже сидiв Бернард, отаман Бiловус i найбiльш досвiдченi воiни. Рада зiбралася, щоб вирiшити, як краще взяти Очакiв.

Дмитро одразу розповiв про результати iхньоi розвiдки навколо мiста.

– Дякую, князю, за важливу iнформацiю, – роздумливо мовив Претвич. – Моi гiршi сподiвання пiдтвердилися. Бусурмани знають, що поряд перебувають козаки, i тому укрiпили очакiвську браму та добре пильнують стiни.

– А давайте-но спробуемо виманити туркiв з мiста тим же чином, як ото татар у долину, – запропонував Вишневецький. – Скажiмо, невеликий загiн козакiв скаче до Очакова, роздражнить яничарiв, вони вiдчинять ворота, поженуться за козаками, i тодi ми атакуемо усiма силами й на турецьких плечах ускочимо в мiсто.

– Це непоганий план, – сказав Яким Бiловус.

– Треба, щоб гаспиди самi вiдчинили перед нами браму Очакова, як ото троянцi перед греками, – докинув кiлька слiв Брага.

– Ха-ха! – засмiявся Бернард. – Турки не дурнi, щоб вiдчинити ворота перед троянським конем!

– Тодi треба зробити так, щоб османи вважали, що вiдкривають прохiд для своiх, – наголосив князь.