На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Соловецький етап. Антологія» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Документальная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Соловецький етап. Антологія

Автор
Дата выхода
30 ноября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Соловецький етап. Антологія" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Соловецький етап. Антологія" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Горезвісна Соловецька каторга прийняла до себе майже всіх представників народів СРСР і навіть Європи й Америки. Можна вважати, що совєтська табірна система почалася, коли 13 жовтня 1923 року було створено Соловецький табір особливого призначення з двома пересильно-розподільчими пунктами у Архангельську та Кемі. Каторга проіснувала до 2 листопада 1939 р.
«Соловецькі табори – країна мук і відчаю. Переважну більшість з тих, хто туди потрапляв, чекала загибель. У запліснявілих мурах монастиря, де колись ченці кадили фіміам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов-ненависть і царство Боже на землі», – писав письменник І. Гришин-Грищук, який пережив сибірські табори.
Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників – Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер’яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марка Вороного, Михайла Лозинського, Леся Курбаса та багатьох інших… Протягом п’яти днів – 27 жовтня і 1—4 листопада – було убито 1111 в’язнів.
Минуло 80 років від цієї дати.
📚 Читайте "Соловецький етап. Антологія" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Соловецький етап. Антологія", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тут у перший же день зустрiв свого давнього товариша часiв революцii, потiм непримиренного ворога Генадiя Садовського. Тяжка це була зустрiч…
З першого ж дня пiшов Кость Котко на сiльськогосподарськi роботи. Мучився вiн тут тяжко, аж поки з моею й iнших товаришiв допомогою не став за вагаря на возових вагах. Там, сидячи в кабiнi, новоявлений вагар розповiдав чимало цiкавих справ i не раз провадив зi мною дискусii на полiтичнi теми.
Мушу сказати, що Любченко, опинившись на островi, вiд самого початку тримався осторонь вiд украiнськоi громади.
Остаточно Любченко порвав з украiнською соловецькою громадою пiсля iнциденту зi Степаном Запорованим, якого вiн назвав у присутностi цiлоi камери фашистом i петлюрiвцем. Той же, не довго думаючи, ударив його по фiзiономii, промовивши: «Це я тобi не за це, а за iнше!»
Звичайно, цього iнциденту нi Любченко, нi хто iнший не розголошували, i в мене немае нiяких пiдстав думати, що Любченко в цьому випадку провокував Запорованого.
Ще до самогубства Панаса Любченка – то М. Любченко якось нарiкав на нього. Пiсля смерти П. Любченка становище Миколи Любченка ще погiршало. Його почали викликати до третьоi частини. Тепер остаточно розвiялися надii на швидке звiльнення з Соловкiв.
Страшенно ненавидiв Постишева. Коли у «Правде» з’явилася перше замiтка, спрямована проти Постишева, Любченко, читаючи газету, веселенько виспiвував iмпровiзовану пiсеньку:
Промiння в очах:
Павло Петрович Постишев
Уже на Соловках.
Називав його не iнакше, як «мальчиком для битья». Так само недолюблював i Петровського i натякав на те, що й Петровський сприяв його арештовi.
Любченко вихваляв Лазаря Кагановича, у якого вiн був за секретаря, коли той очолював ЦК КП(б)У.
Одинокий i засмучений, жив вiн у Кремлi. Здаеться, единою для нього втiхою була його родина, а надто маленький син, якому писав предовгi листи-вiршi, як i завжди росiйською мовою.









