Соловецький етап. Антологія

З початком украiнськоi революцii 1917-го опинився в бiлому русi, в армii Денiкiна, де служив у чинi штабс-капiтана. Проте певний час був старшиною в армii УНР, сотником Головного Отамана Симона Петлюри.

Зробив успiшну кар’еру в сiльськогосподарськiй галузi, наприкiнцi 1920-х обiймав посаду старшого агронома Укрплодоовоч Трактороцентру в Харковi. Арештований 31 грудня 1932 року за «шкiдницьку дiяльнiсть» («контрреволюцiйна змова в сiльському господарствi»).

Колегiя ОГПУ СССР 11 березня 1933 за статтею 58/4, 6 та 7 КК РСФСР (отже, формально Бойка судили не за законами УСРР) засудила його на 8 рокiв тюремного ув’язнення.

Того ж року доставлений на Соловецькi острови. Розстрiляний в урочищi Сандармох 3 листопада 1937 р.

Іван Бойко, агроном з Полтавщини, якось сказав менi, що був у Петлюри сотником, але просив нiкому про це не говорити, бо, мовляв, пришиють ще один пункт. А тих пунктiв 54-i статтi вiн мае i так чимало.

Був добрим агрономом, великим органiзатором i невсипущим господарем.

Здавалось, що за працею навiть забував, що вiн в’язень, а коли лишався на самотi чи з приятелем, починав згадувати про Лохвицю, Пирятин, Лубнi. Тодi нехай хоч горить усе соловецьке господарство, не повiв би й пальцем.

Хороший товариш, вiн часто-густо з агрономами Сапожниковим, Арсененком, Лашкевичем та багатьма iншими, прiзвища яких я вже забув, чимало робив для полiпшення побуту та харчування соловецьких в’язнiв. Єдина його хиба – надмiрна обережнiсть. Але тут на допомогу приходили Отченашi, Погрiмчуки, Козлови, якi всi операцii щодо транспортування, переховування тощо пророблювали якнайкраще i за соловецькою традицiею всiма силами один одному i всiм разом допомагали i таким чином пiдтримували життя соловчан-украiнцiв.

Державнi i партiйнi дiячi советськоi украiни

Учора вони ще були в розкiшних апартаментах рiзних установ. А сьогоднi блукають коло Успенського собору в соловецькому Кремлi – голоднi, обшарпанi, упослiдженi. Доля iх тяжча, нiж у багатьох iнших в’язнiв.

Намагалися вони зберiгати душевну рiвновагу, але бiльшiсть тяжко страждала. Дехто з них справдi не знав, куди йому голову прихилити й що робити.

Микола ЛЮБЧЕНКО

Про долю М. Любченка читайте далi.

Перед нами Микола Любченко (лiт. псевдонiм Кость Котко). Свого часу на советськiй Украiнi обiймав вiн високi посади.

Сiрого ранку з’явився вiн з групою новоприбулих украiнських комунiстiв на «розводi» коло пiвнiчноi брами Кремля.