На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І будуть люди» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "І будуть люди" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І будуть люди" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
📚 Читайте "І будуть люди" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І будуть люди", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Станеш мiж нею i мною, ослiпиш своiми очима, скуеш мою душу… Бо менi часом здаеться, що вони i в домовинi не згасли, отi очi твоi, Олено, i з-пiд сироi землi сяють синiми зорями та й будуть сяяти, доки i я ляжу отам бiля тебе… Чи хоч тодi ти заспокоiшся, Олено?»
Василь торгае клямку, i клямка жалiсливо видзвонюе, а темна хата тихенько постогнуе: десь у димарi кублиться невгомонний вiтрисько, що забрався туди переночувати та все нiяк не вмоститься, все не зiгрiеться: тремтить, бiдолаха, посвистуе в порожнiй кулак, уже й не радий, що потрапив у таку необжиту халупу.
І чи то ота прикрiсть у повiткомi, чи оцi нiчнi важкi роздуми, тiльки Василь щось iз тиждень ходив сам не свiй: так, нiби заспаний, нiби хворий, i все супився та ховав очi, розмовляючи з людьми. «Таки добре влетiло йому за Гайдука!» – догадувались у селi, й одних чутка ця повнила радiстю, а iнших злостила: «Гайдук же перший до нього полiз, то це, виходить, тобi на голову накладуть, а ти й обтертись не смiй! Видать, нова влада не дуже розбираеться, що й до чого».
Сам же Гайдук не приховував свого невдоволення. Отак! Ворон вороновi ока не вийма! Пiшов у повiт та й повернувся собi, непокараний. Нiби його, Гайдукiв, зуб нiчого й не вартий. От вам, людоньки добрi, яка нова власть, осьдечки ii правда! Мало того, шо останню зернину з двору метуть, щоб нагодувати отой пролетарiят ненажерливий, та iще й морду безкарно товчуть! Одна тепер тiльки й лишилася надiя, що на Господа Бога.
Іще щось додав старий до отiеi гнiвноi своеi мови, а може, й не сказав – тiльки подумав, так хiба ж вiд чортячих людей з чимось сховаешся! І одного пiзнього вечора, повернувшись додому з сiльради, застав Ганжа бiля своеi хати Приходька Івана.









