На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І будуть люди» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "І будуть люди" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І будуть люди" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
📚 Читайте "І будуть люди" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І будуть люди", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І Таня слухала, слухала, теплiшаючи серцем, та й незчулася, як сон скрався до неi.
Вона спала й не чула, як десь понад хатою, а може, аж попiд зiрками загуло-закрутилося велетенське колесо прядки й одвiчна невтомна пряля, послинивши пальцi, почала сукати iз мички людських доль тоненькi ниточки – однi обривала, iншi сплiтала, заплутувала в химернi клубки – подiй, вчинкiв, наслiдкiв, де все обумовлено i все випадково, як хоч би й ота сутичка Гайдука iз Ганжею.
І треба ж було Василевi припертися саме в оту годину, а тодi хоч-не-хоч, а повинен був дати одкоша Гайдуковi.
– Але ж зрозумiйте, товаришу, – найбiльше гарячкувала товариш Ольга, жiнорг, у червонiй косинцi поверх коротко пiдстриженого русявого волосся. Вся невелика постать ii аж тремтiла вiд справедливого обурення.
– Ти не тiльки собi – всiй свiтовiй революцii завдав шкоди отим бiлогвардiйським ударом, – пiдтримав товаришку Ольгу i начальник ДПУ Ляндер.
– Ти, товаришу, бiлогвардiйщини менi не тули! – спалахнув Ганжа i важко ступив до начальника ГПУ, шо сидiв як картинка в крiслi: по-вiйськовому пiдiбраний, весь обперезаний ременями. – Бiлогвардiець кого – пролетаря до кровi бив… А я – пельку ворожу заткнув!
– Добре заткнув, – посмiхнувся скептично Ляндер.
– Б’ю, як умiю, – похмуро вiдрiзав Ганжа. – В панських пансiонах не вчився.
– На кого це ти натякаеш? – почервонiв начальник ДПУ.
– Товаришi, давайте спокiйнiше! – втрутився секретар повiткому Григорiй Гiнзбург. Приемне враження вiд iнтелiгентного обличчя з широким розвиненим чолом псувало нервове посмикування правоi щоки: колись стояв Гриша бiля подовбаноi кулями стiни пiд денiкiнськими карабiнами.









