На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Гайдук вийшов на кухню, де досi горiло, й шкварчало, i смажилося, i сидiла сонна прислуга, оте дiвча недорозвинене, що на нього колись поглядав жалiсливо Васильович. Побачивши хазяiна, вона пiдхопилася, очi ii стали круглi й наляканi.
– Води! – скомандував рiзко Гайдук. Тут уже нi перед ким було прикидатися, привiтний вираз одразу зiйшов з обличчя. Прислуга, кваплячись, ухопила цеберку, стала наливати в умивальник. Перелила через вiнця, вода хлюпнула на пiдлогу. – Витри! – Гайдук почекав, поки вона, хапаючись, витерла, став умиватись.
Довго пирхав, охолоджуючи розпашiле обличчя, а дiвча вже стояло завмерши, з утиральником поруч: гiривчилося-таки до порядку, хоч не раз доводилося скубти за вухо. Орднунг, порядок, так iх i вчити, так iз них i робити людей! Гайдук, втершись, знову пiшов до вiтальнi i знову нап’яв, паче маску, приемну усмiшку на свое щойно суворе обличчя.
Так що ми будемо пити?.. Коньяк, шнапс, горiлку?.. З гера офiцера вже досить?.. Гер офiцер не хоче?.. За вiщо така образа господаревi? Вiн, Гайдук, спати не буде, якщо не вип’е iз гером офiцером по келиховi! У нього е пляшка такого напою, що гер офiцер, ручуся, не куштував зроду-вiку.
Звiвся, пiшов до буфета. Серед батареi пляшок вибрав потрiбну: настояний на тютюновi первак, яким можна й слона з нiг звалити, понiс урочисто на стiл.
Гер офiцер скуштуе ось цього напою, а вiн, Гайдук, налле собi шнапсу. В знак любовi й поваги до фатерлянду гера офiцера…
Налив повен келих жовтоi рiдини, пiдсунув до гостя.
Фрау Ольга? Гайдук думае, що з фрау Ольги досить. Жiнка, як-не-як…
– А я хочу випити! – вередливо сказала Олька, i на обличчi ii виник вираз отiеi вiдчайдушностi, яка аж кричить: менi тепер все одно.
Гайдук пильно глянув на Ольку, але не став заперечувати. Що ж, коли фрау хоче… Ми, як справжнi лицарi, повиннi скорятися дамам. Чи не так, гер офiцер? Налив i iй – уже не самогонки чи шнапсу – вина. П’яна Олька була йому непотрiбна: мав iще розмову до неi.
Так за що ж вони вип’ють? Вони вип’ють за великий нiмецький народ i обожнюваного ним фюрера.
– Хайль Гiтлер!
Офiцерик пiдхопився, мов на пружинi, пiвником вигукнув: «Хайль!» І вихилив весь келих до дна.
Його одразу ж i зварило. Очi взялися каламуттю, старанно прилизана чуприна обвисла на лобi. Хотiв поставити келих на стiл i промахнувся: брязнуло скло, келих розлетiвся на друзки.
– Де п’ють, там i б’ють! – зовсiм уже розвеселився Гайдук.







