На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не оту акуратну нiмецьку петельку, з рожевого конверта вийняту, а грубезну, з налигача, ще i в гнояцi. Вимастили, мабуть, навмисне, бо гнiй був свiжий, аж скапував. І поруч бiлiв папiрець. Гайдук одклеiв його, прочитав:
«Це поки що для тебе, а для твого бiснуватого Гiтлера ми знайдемо кращу».
Той же почерк, тi ж косi лiнiйки.
Гайдук i цей папiрець сховав до кишенi. Глянув на зашморг, не знаючи, як до нього пiдступитися. Потiм, сердито насупившись, став одв’язувати мотуз.
Той, хто в’язав, тягнув, мабуть, щосили: вузол не подавався, хоч зубами гризи. Гайдук спершу стерiгся, щоб не закалятися в гнiй, та згодом плюнув на свою в Нiмеччинi набуту охайнiсть i смикав, i шарпав, i рвав, забруднюючи в гнояку випещенi руки. Розв’язавши нарештi, пожбурив налигач вподовж вулицi, пiшов знову до хати: одмивати гнояку.
Та як не мив, як не тер, дух гною так i не вивiтрився. Гайдук одчинив буфет в надii знайти одеколон, але там валялися запиленi порожнi пляшки з кукурудзяними затичками.
Ішов до управи i думав, що вiн зробить з невiдомим художником, як упiймае. Або, вiрнiше, з художниками: Гайдук не мав сумнiву, що iх було кiлька.
«Не менше трьох. Та нiчого, тут одного лише б зловити, а там нитка потягнеться… Потягнеться!» Мимоволi придивлявся до кожного двору, кожноi хати, мимо яких проходив: здавалося, що саме тут, за цими ось стiнами, причаiвся той невiдомий писар. Або ось за цими… Чи за цими…
Перед управою вже стояло кiлька пiдвiд, в однi були впряженi конi, в iншi – корови.
У дворi юрмилися люди: чоловiки й жiнки. Бiльше – жiнок, молодих i старих, та ще дiдiв i пiдлiткiв, чоловiкiв же було не так густо: жменька, не бiльше.







