На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Дядечку, я бiльше не буду! – Вiн, либонь, подумав, що Гайдук наказуе копати для себе могилу.
Гайдук догадався, про що подумав полiцай, однак не став заспокоювати:
– Рiвно двi години! – Постукав пальцем по циферблату. – Ну!
Схлипуючи, полiцай увiгнав у землю лопату.
Гайдук трохи постояв над ним (важка тiнь падала прямо на згорблену постать), а потiм глянув у бiк ворiт: чи не появилися полiцаi з жiнками. Сам ще не знав, як iх покарае, коли не вкладуться в п’ятнадцять хвилин, але покарае напевне. Варвари, iнакше з ними й не можна!
Полiцаi упоралися ранiше.
– Гут! – похвалив iх Гайдук. Перевiв погляд на чотирьох жiнок з вiниками, ганчiрками й вiдрами, скомандував так, наче жiнки оцi й не були людьми, а худобою: – Ведiть iх у примiщення. Щоб усе блищало й сяяло. Перевiрю через годину.
– Яволь! – закричали полiцаi i потурили переляканих на смерть жiнок до полiцii.
Закипiла робота. Жiнки замiтали, мили, шкребли, полiцаi носили воду, аж хлюпотiло, а той, третiй, заривався у землю, як крiт…
За годину Гайдук зайшов до примiщення: жiнки домивали пiдлогу.
– Поклади.
Одна iз жiнок догадалася – послала ганчiрку. Гайдук старанно витер пiдошви, зайшов до кiмнати.
Кiмната сяяла вимитими шибами, сонячнi зайчики одбивалися од столу, гуляли на побiлiлiй пiдлозi. Гайдук дiстав бiлу як снiг хустину, провiв нею по шибцi, по столу, нахиливсь до пiдлоги. Одiрвав, невдоволено буркнув:
– Шлехт!.. Зер шлехт!.
– Та ми ж ii й так шарували! – озвалася одна з жiнок.
Гайдук пильно подивився на неi, спокiйно спитав:
– У в’язницi сидiла?
– Та Бог милував, – злякалася та.
– Сидiтимеш… Перемити! – І вийшов надвiр.
Полiцай, який копав яму, старався, аж груддя летiло. Добрався до глини, твердоi, мов камiнь, хекав, як загнаний кiнь. Гайдук же стояв i мовчки дивився донизу, й для полiцая це було, мабуть, найстрашнiше…
Коли жiнки ще раз вимили пiдлогу й хустина тепер лишилася чистою Гайдук наказав полiцаям вiдвести iх до будинку, що в ньому жив Івасюта: хоч наспiх прибрати, бо гидко туди зайти.







