На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Болiсно верескнувши гальмами, машина юзом сповзла в кювет. Іван дав ще одну чергу, пiдхопив кулемет, побiг донизу. Попереду, розмахуючи наганом, вже вистрибував Жорка.
В машинi (це був «опель-адмiрал», довгий, наче пенал) було всього двое: убитий шофер i живий-живiсiнький офiцер. Офiцер, мабуть, мав неабиякий чин, не менш нашого полковника або й генерала: був уже сивий i дуже товстий. Вiн i не подумав чинити опiр, настiльки був приголомшений, вилiз iз машини, покiрно задер догори руки з пухлими, як ковбаси, пальцями.
«Стережи, щоб не втiк!» – наказав Іван Ашотовi, а сам кинувся до машини: там уже орудував Жорка – дiставав чемодан за чемоданом.
«Зови фаетон!» – гукнув вiн до Йвана.
Іван заклав пальцi до рота, пронизливо свиснув.
Поки Пилип пiд’iхав, вони витягли чемодани i тепер зрiзали шкiру, що нею були обтягненi сидiння. Яскраво-червону, з золотим вiзерунком, Ашот не встиг ii як слiд i роздивитися, бо стерiг нiмця. В того вже трусилися догори пiднятi руки, жирне обличчя стiкало потом.
«Стой, не стрiляй!» – перехопив його Жора. – В нього ж рижйо! – І показав на пальцi, внизанi золотими перснями. Одтягнув нiмцевi губи, наче коневi, вигукнув ще веселiше: – І тут рижйо! Повно риж’я! Давай у фаетон!» – І поволiк зовсiм уже обмерлого нiмця до фаетона.
Поклали його на дно, впоперек, так що голова витикалася з одного боку, а ноги – з другого, повантажили чемодани й шкiру, замотану в рядюгу, вскочили самi – рвонули учвал.
Як од’iхали з добрий десяток кiлометрiв, Іван наказав зупинитися. Довго вслухався, повернувшись у бiк шляху, чи не чутно погонi. Заспокоiвся, скочив додолу. За ним злiз i Жорка, стягнув зовсiм уже обмерлого нiмця, одвiв його вбiк i акуратно зарiзав. Одсiк йому голову й пальцi, поскладав до мiшка…
Аж тепер зрозумiла Тетяна, що було в мiшку й що робив за клунею Жорка.
– Здесь все так партизанят? Давай чемодани, давай шкiру, давай золото з рота!..
– Замовчи! – простогнала Тетяна: ii вже канудило.
Пiсля того не могла на Жорку й дивитися.
Якось, пiдстерiгши, коли Йван був у доброму настроi i вони лишилися у хатi удвох, обережно спитала:
– Що ви далi збираетесь робити, Іване?
– Воювати, – вiдповiв коротко Йван.







