На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 1» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 1

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 1" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 1" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман, який автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 1" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 1", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І наступного дня, якраз у недiлю, здивованi тарасiвцi проводжали поглядами парубкiв, якi йшли не абияк, а в строю i спiвали нову, нечувану досi пiсню:
Возьмем винтовки новые,
На них – флажки,
И с песнею в стрелковые
Пойдем кружки.
І хоч Микола запам’ятав лишень перший куплет, а решту забув по дорозi з району, тарасiвська парубота не дуже тим журилася. Вдаривши раз-два ногою, починала спочатку:
Возьмем винтовки новые,
На них – флажки,
И с песнею в стрелковые
Пойдем кружки.
Стрiляли за селом, у байрацi, щоб часом когось не пiдранити. Коли ж пристрiлялись як слiд, рушили до могили, що недалеко й була – палицею докинути. Могила висока, розложиста, зверху донизу поросла шовковистою тирсою, в яку як ляжеш – що у воду пiрнеш. Парубки й залягли, як годилось вiйськовому людовi, та й давай розстрiлювати кавуни на колгоспному баштанi. Вибирали, який побiльший та доспiлiший. Як ужарять, то вiн вибуха, наче бомба: так шмаття червоне й летить! Сторож як вискочив iз куреня, то й очi на лоба полiзли: лежав же щойно перед очима кавун, цiлий-цiлiсiнький, i раптом – гах! – на всi боки…
Довелося Нешеретовi одбирати й гвинтiвку.
Попогрiвши чуби, тсоавiахiмiвцi вже про дрiбнокалiберку й не заiкалися.
Та незабаром майбутня вiйна ще раз постукала у вiкна Тарасiвки.
Цього разу приiхав мiлiцiонер та й вручив Нешеретовi пакет iз п’ятьма сургучевими печатками. Дiстав при цьому прошнурованого зошита, розгорнув, де положено, ткнув залiзним нiгтем: розпишiться!
Нешерет як розписувався, то й пальцi тремтiли.
Обережно зламав сургучевi печатки, дiстав цупкий бiлий папiр. Вгорi було надруковано: «Цiлком таемно!» – то ж Нешерет спершу замкнув ключем дверi, а тодi вже взявся читати.





