Чорнобильська хроніка. Люди

Шiстнадцять iсторiй людей, iмена яких вартi вiчноi слави i визнання, доповнюють, насичують подробицями хронологiю подiй, що сколихнули тридцять п’ять рокiв тому весь свiт. Надважливо: кожне слово героiв книжки – це правда без прикрас. А правда, як вiдомо, – найбiльша людська цiннiсть, хай i болiсна, й, можливо, не всiм зручна.

Про все це розповiдають члени громадськоi органiзацii «Промiнь 5–2» – об’еднання учасникiв лiквiдацii аварii на ЧАЕС. Промiнь – це пам’ять про випробування радiацiею на стiйкiсть, мужнiсть, витримку, готовнiсть боротися за життя – не лише за власне, а й мiльйонiв iнших людей.

5–2 — це символ. У цих цифрах закодованi людськi долi, адже саме п’ята i друга змiни ЧАЕС прийняли на себе перший удар стихii та обпеклися радiоактивними променями.

Цi героi живуть поряд iз нами! Але про них зазвичай згадують лише 26 квiтня. На жаль… Про них маемо пам’ятати, пiклуватися, шанувати всi ми – вiд пересiчного украiнця до держави, адже живi героi потребують не лише вiчноi шани, а й щоденноi пiдтримки та турботи.

Це видання слугуе нагадуванням про найбiльшу в iсторii людства техногенну катастрофу – аварiю на ЧАЕС та е застереженням, щоб не допустити повторення, поштовхом до переосмислення життевих цiнностей. Кожна сторiнка книжки варта найуважнiшого прочитання, адже не все ще сказане й почуте суспiльством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подiй, мае величезну вагу для майбутнiх поколiнь.

    Алла Багiрова,

    Ольга Купрiенко

Олександр Миколайович

Зеленцов

Старший оператор реакторного цеху 4-го енергоблоку ЧАЕС

На сьогоднi – Президент мiжнародноi ветеранськоi органiзацii iнвалiдiв вiйни, Чорнобиля, осiб, якi перенесли гостру променеву хворобу i членiв iхнiх сiмей «Промiнь 5–2»

Народився 5 вересня 1950 року в мiстi Вишнiй Волочок Тверськоi областi (тодi Калiнiнськоi) у знанiй i шанованiй родинi.

1964 року, пiсля закiнчення 8 класiв мiсцевоi середньоi школи № 12, почав працювати помiчником майстра фабрики «Пролетарський Авангард».

Тодi ж вступив до вечiрнього технiкуму за фахом «Обробка металiв рiзанням», який закiнчив 1970 року. Пiсля строковоi служби у лавах Збройних сил зв’язав життя з атомною енергетикою. Вiд серпня 1973 року почав працювати на Ленiнградськiй атомнiй електростанцii (ЛАЕС), проживаючи в м. Сосновий Бiр Ленiнградськоi областi. Одночасно здобув вищу освiту в Ленiнградському полiтехнiчному iнститутi.