Чорнобильська хроніка. Люди

Таблички, десятки табличок, сотнi табличок… i докiр всiм i всьому – як можна було вбити цю полiську перлину i хто дав право людинi в одну мить знищити те, що мiльйони рокiв створювалося i було захищене Богом?!

Перевертае душу i краевид iз мосту рiчки Прип’ять. У 15-кiлометровiй далечинi в сонячних променях виграють блиском на вигляд нiби незагрозливi конструкцii ЧАЕС, а звiдти вiльно й широко, серед соснового лiсу, що виходить до золотих плес, пливе рiка. Це по-справжньому велика рiка – не рiчечка, не струмочок, це одна з найкращих рiк Украiни! На жаль, вона мертва, в ii затоках сплять поваленi на бiк заiржавiлi колишнi рiчковi велетнi: баржi та кораблi.

Хiба е той хронологiчний бар’ер, за яким пам’ять не мае значення?! Нi. Щомитi, щохвилини, щогодини, щодня – нам про себе нагадуе Чорнобиль! Онкозахворюванiстю, за високим рiвнем якоi Украiна входить до першоi десятки краiн свiту. У загублених сотнях тисяч гектарiв землi неповторноi краси та природного багатства…

Людству потрiбнi уроки – нагадування про тi страшнi часи, коли мирний атом перетворився на невидиму, але всепоглинаючу зброю.

Ця збiрка мiстить iсторii шiстнадцяти борцiв за нашi життя. Вони згадують про власне становлення, i про життя у мiстi Прип’ять до аварii; говорять про подii, якi пiзнiше назвуть техногенною катастрофою, про героiзм звичайних людей та про брехню на державному рiвнi…

Вони розповiдають, що вiдбувалося: як атомники розривали конструкцiйний ланцюг, щоб вiд 4-го аварiйного енергоблоку бiда не перекинулася на 3-й; як пожежники стояли на смерть перед загрозою нового, ще масштабнiшого, водневого вибуху; як медики рятували у радiацiйному котлi жертв катастрофи, – у цих вистражданих роками й пережитими болями спогадах.

Це живi свiдки й учасники лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС, справжнi героi: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори, – котрi пережили гостру променеву хворобу, вступивши в бiй з невидимим, але вбивчим ворогом – радiацiею, i перемогли його.

Бiльшiсть iз них уперше на сторiнках видання дiляться власними згадками, що вiдтворюють емоцiйний, душевний стан людини, яка, вважаючи це власним професiйним обов’язком, прийняла вогонь на себе, вступила в нерiвний бiй з радiацiйним зараженням, перемогла та виборола право на майбутне.