Вендета по-українськи

Людей не вистачало, тому наш пiдроздiл кинули. Нiхто не сподiвався, що приiде аж сiмнадцять автобусiв з однiею симпатичною журналiсткою, в якоi змерзли руки i яка нiяк не хотiла назвати свого iменi. Добре, що в жiнок випитав, з якого мiста прибула делегацiя, а то довелося б тебе шукати по всiй Украiнi.

– Бреши, Юрку, бреши. Цiкаво тебе слухати. Такого не бувае. Можна подумати, що й справдi так закохався. Аж сюди приiхав заради мене.

– Авжеж, Надю, сама подумай, який дурень помiняе столицю на маленьке провiнцiйне мiсто, навiть, якщо в ньому е свiй драматичний театр? Щоб зважитися на такий крок, потрiбно мати вагому причину.

– Щось ти, Юрку, сьогоднi балакучий дуже. Ранiше з тебе слова було не витягнеш, а тепер… До нас на роботу в прокуратуру так просто не беруть, тим паче, чужих.

– Звичайно, Степан Степанович спочатку впирався, як вiл, але якщо зверху натиснути… Ротацiею кадрiв називаеться, щоб люди рухалися, не закисали на одному мiсцi.

Юрко пригадав свiй стан пiсля лiкування в госпiталi, як важко йому було змиритися, що iнвалiд, до служби в органах не придатний, адже вердикт лiкарiв був суворий, однозначний. Згадав, як стояв перед начальником управлiння на милицях, розгублений i знiяковiлий, а той проглядав штатний розклад, тер чоло, думаючи, де б прилаштувати свого пiдлеглого з вищою юридичною освiтою. Юрко назвав мiсто. Генерал поморщився, а потiм зрадiв. Швидко зняв слухавку i зателефонував до Генеральноi прокуратури.

– В Киевi в тебе хто? – запитала вона.

– Тато, мама, молодший брат. Сiм’я у нас дружна. Брат, до речi, виграв у лотерею грин-карту, iде до Америки, вже йому вiзу вiдкрили. Батьки, правда, не дуже у захватi, шкода сина вiдпускати за океан, але я брата пiдтримав – нехай iде, свiту трохи побачить. Батьки у мене класнi! Тебе приймуть, будь певна! Тим паче, така гарна господиня. Кароока, чорноброва, метка, за словом у кишеню не полiзе.

– Фу, як банально, газетний штамп.

– Тодi – сучасна жiнка, яка палить нишком цигарки, ходить без лiфчика, мрiе, щоб син навчався на факультетi мiжнародних вiдносин, а майбутнiй чоловiк заробляв багато грошей.

– Це вже ближче до iстини. Що ще?

– Ще… Яка любить критикувати владу, пише гострi статтi про сьогодення, якi нещадно рiже редактор, i мрiе вивести на чисту воду мiсцеву мафiю.