Вітіко

Але його перше клопотання полягае в тому, щоб рада дозволила йому самому викласти свое прохання. Оскiльки внаслiдок опитування розважливих людей, а потiм на нашiй радi ми вирiшили, що його треба вислухати, i оскiльки я сам провiв це опитування i порушив дане питання на з’iздi, я повiдомляю тепер, що оцей юний посланець стоiть перед вами, щоб сталося те, чому судилося, i щоб тi, хто ще хоче висловитись, перше нiж слухати його, сказали свое слово.

Виголосивши цю промову, абат з Кладрубiв повернувся на свое мiсце й сiв.

Пiсля нього пiдвiвся чоловiк у чорному вбраннi з сивою бородою, що сидiв коло Смiла, вийшов на вiльний простiр й вигукнув:

– Я Бен, вiйськовий проводир i другий голова цих зборiв. – Коли люди приготувалися слухати його, вiн знову заговорив: – Тепер нехай виступають тi, хто зголосився говорити про допуск посланця. Перший знае свое мiсце, а кожен наступний знае свого попередника.

Сказавши, Бен знову сiв.

Одразу по тому серед зборiв пiдвiвся чоловiк у чорному вбраннi, на його чорнiй ведмежiй шапцi стирчала вороняча пiр’iна, вiн мав чорне волосся на головi й чорну бороду.

– Я Богдан! – Хвилину почекавши, заговорив далi: – Превелебний абат iз Кладрубiв повiдомив, що посланець, який стоiть перед нами, прийшов, щоб дiзнатися про постанови князiвського з’iзду, а потiм повiдомити про них князю Собеславу. Розвiдник пiд час вiйни намагаеться дiзнатися про дислокацiю й намiри вiйська, щоб повiдомити про них вороговi.

Висловивши цю пропозицiю, Богдан сiв.

Тепер пiдвiвся чоловiк у червоному вбраннi, що сидiв на заднiх лавах, вiн мав чорну шапку з червоною пiр’iною, а на пiдборiддi – пишну шпакувату бороду.

– Я Домаслав! – А потiм заговорив: – Посланець, що стоiть перед нами, хоче доповiсти князевi Собеславу про постанови, якi ми ухвалимо. Ми тут зiбралися з очевидним намiром порадитись, що слiд робити пiсля смертi нашого ясновельможного князя, яка, здаеться, вже недалеко, щоб нашу батькiвщину обминули всi лиха, що можуть виникати в таких випадках.