Вітіко

Тiльки кури господаря походжали на сонечку i вряди-годи дзьобали зеренце з розсипаного конячого фуражу.

Коли вершник сiв за стiл, з дверей iз червоними одвiрками до нього вийшов господар у куртцi з оленячоi шкiри, темних штанах i плескатiй шапцi. Пiдiйшов до столу, де сидiв юний вершник, i запитав:

– Чи потрiбне вам щось, що може дати наш дiм?

– Гаразд, якщо ви до моiх послуг, – вiдповiв вершник, – то дуже небагато. Подайте менi шматок м’яса, хлiб i трохи пива. А коли я поiм, пришлiть слугу, щоб я сказав йому, що потрiбне для мого коня.

– Я й сам догляну вашого коня, – запропонував господар.

– Для мене було б краще, якби ви вчинили саме так, як я просив, – заперечив вершник.

– Добре й так, – кивнув господар i пiшов.

З заiзду одразу вийшла червонощока дiвчина з двома русявими косами, що звисали з потилицi на червоний нагрудник i чорну вовняну спiдницю. Дiвчина постелила чисту скатертину на нерiвну стiльницю й поклала зверху мисочку, нiж i виделку. Потiм принесла в сiрому кухлi теж iз намальованими синiми квiтами пиво i нарештi шматок смаженоi телятини i буханець хлiба.

Вершник розрiзав м’ясо i хлiб, з’iв iх i запив пивом. Коли вiн допив, прийшов господар i хотiв знову наповнити кухоль, але вершник поклав руку на вiнця й проказав:

– Досить, я вже вгамував свою спрагу. Пришлiть тепер слугу, щоб мiй кiнь був доглянутий.

За сусiднiм столом рудобородий простяг господаревi кухоль iз синiми квiтами, щоб той знову наповнив його. Господар пiшов iз кухлем у дiм.

Коли до столу вершника пiдiйшов слуга й запитав про його бажання, вершник вiдповiв:

– Накажи служницi, щоб вона водою, соломою i пiском почистила трохи конячий жолоб.

Слуга дивився на вершника так, нiби не збагнув, чого той хоче, тому вершник пояснив:

– Я повинен тримати свого коня в чистотi, i тому помийте менi жолоб.

Слуга послав служницю, що принесла воду в коновцi, потiм солому та пiсок i помила один iз дерев’яних жолобiв, якi стояли перед заiздом замiсть ясел.

Вершник пiдвiвся з-за столу, придивлявся до ii роботи i пiдказував iй. Коли служниця помила, той жолоб поставили перед його конем. Потiм вершник сам узяв у руки плаский i видовжений заокруглений кошик, у якому слуга принiс вiвса, струснув зерно i насипав частину, вимiрявши долонями, коневi в жолоб. Коли кiнь скуштував i став iсти, вершник знову пiшов до столу, сiв i дивився просто себе.

Коли минув певний час, вершник знову пiдвiвся й пiшов до свого коня.