Вітіко

Найтяжчих зрадникiв тiльки ослiпили, iншi втратили маетностi, а голову старого мiста Праги Привiтана змусили тричi прилюдно нести по ринку собаку, потiм кат вiдтяв йому бороду i вiн був змушений пiти у вигнання. Через якийсь час Оттон Чорний теж спробував поширити своi права на князiвський престол. Князь схопив Оттона, i князевi друзi порадили ослiпити його. Але князь сказав: «Я й близько не маю намiру всякчас пiдживлювати ненависть». Вiн тримав Оттона три роки у в’язницi спершу у Вишеградi, а потiм у Крживоклатi.

Оттон покаявся, i князь повернув йому його маетностi. Крiм того, ще й Собеслав, наймолодший брат князя Владислава, найтяжче i найдовше кривдив його. Були сварки i примирення, новi сварки i новi примирення. Як Собеслав був ще хлопцем, його брат Борживой, тiкаючи вiд Сватоплука, взяв його з собою. Коли польський король Болеслав вступив у Богемiю, щоб звiльнити Борживоя з в’язницi в Гаммерштайнi i знову посадити на князiвський престол, Собеслав був у польському вiйську. Пiд час страхiтливоi битви в горах Карконошах пролилося багато чеськоi кровi, i Собеслав iз польським вiйськом повернувся в Польщу. Коли за якийсь час польський король знову одружився i обрав собi за дружину сестру дружини богемського князя, i сестри намагалися утвердити мир мiж своiми чоловiками, а до того ж приiхала ще й мати всiх синiв, що сперечалися, – Владислава, Борживоя i Собеслава, – полячка Сватава, вдова богемського короля Вратислава, щоб примирити сперечальникiв, князi Богемii i Польщi уклали мир, Владислав простив своему молодшому братовi Собеславу i дав йому для життя Жатец та землi коло нього. Але вiн, як i Оттон, намагався утвердити свою владу над великим князем, i той застерiг його. Та коли друзi Собеслава сказали йому, що князь хоче заманити його до Вишеграду, щоб там схопити та ослiпити, i Вацек потiм супроводив його до Вишеграду, Собеслав наказав вбити його на полi перед Вишеградом i втiк. Владислав дуже розсердився, але знову простив братовi, покликав його, як не минуло ще й двадцятьох мiсяцiв, назад, i дав йому у володiння землi навколо Градеца, а також Брно i Зноймо. Тепер Собеслав засвiдчував вiрнiсть, як i Оттон. Коли на Лукерському полi точилася битва проти угорського короля Стефана, вiн разом з Оттоном зайшов у тил ворога i одержав велику перемогу, пiсля якоi богемське вiйсько повернулося до Праги зi славою i великою здобиччю. Пiсля цих подiй Борживоя звiльнили з в’язницi в Гаммерштайнi.