Вітіко

– Я знаю про цi сумнi подii, – зiтхнув Вiтiко. – Князi так вживали владу, що завжди зростало тiльки зло.

– Тож ти, мiй друже, теж бачиш, якi тi князi! – виснував червоний вершник. – Але прийшов чоловiк, що поставив межу i стримав лихо. Такого шляхетного, чудового, великодушного i високого чоловiка не було ще нiколи. За весь час його князювання не пролито жодноi краплi кровi, вiд ворогiв вiн вiдборонився, покарав iх, але потiм простив iм, а народ зробив щасливим i задоволеним.

То був Владислав, брат Бржетислава, вбитого в лiсi коло Крживоклату, i брат Борживоя, що його прогнав Сватоплук. Оскiльки внаслiдок порушення принципу наступностi на престолi за вiком з’явилася непевнiсть у визначеннi наступника, можновладцi Богемii i Моравii одразу пiсля вбивства Сватоплука самi обрали собi князя, i то Владислава, що вже в найближчi днi пiсля смертi Сватоплука зiйшов на князiвський престол у Празi. Князюючи вже два мiсяцi, вiн захотiв вiдсвяткувати Рiздво в Градецi й запросив на свято свого двоюрiдного брата Оттона Чорного, Сватоплукового брата. Але й до великого князя прийшло запрошення вiд нiмецького короля Генрiха V вiдсвяткувати з ним новорiчнi свята в Регенсбурзi. Тому князь послав до Градеца богемського пана Вацека, щоб той привiтав i гостинно прийняв там Оттона, а сам подався з почтом у Регенсбург. Коли великий князь був у Пльзенi, примчав вiсник, повiдомивши, що напередоднi Святого вечора князiв брат Борживой iз вiйськом узяв Прагу та Вишеград i проголосив себе великим князем. Владислав вiдправив вiсника до Вацека i Оттона, закликаючи вирушити на Прагу, й водночас послав звiстку про ту оказiю королю Генрiху, а сам зi своiми людьми подався назад у Прагу. З Вацеком i Оттоном вiн обступив облогою Вишеград, де був Борживой, i почалася вiйна батькiв проти синiв, синiв проти батькiв, братiв проти братiв, родичiв проти родичiв, землякiв проти землякiв, i це лихо тривало вiсiм днiв, аж поки в Богемiю вступив король Генрiх, забезпечив завдяки своiм представникам припинення бойових дiй i запросив обох братiв до Рокiцанiв, де вiн стояв. Вони приiхали обидва, i iх схопили на полi перед Рокiцанами: Владислава як друга, а Борживоя як ворога. Його закували в кайдани i спровадили у фортецю Гаммерштайн на Рейнi. Владислав повернувся в Прагу i вчинив суд над тими, хто вiдкинувся вiд нього.