Вітіко

Саме тому наш господар, якщо ти не розумiеш, i запросив на це полювання багатих друзiв i впливових людей.

– У нас полювання зовсiм iнше, – вiдповiв перший чоловiк.

– Авжеж, на мух i джмелiв, – глузував другий.

Вiтiко не дослухався далi до розмови. До нього поки що нiхто ще не озвався. А тепер до Вiтiко пiдiйшов молодий Мiкул у тому самому каштановому вбраннi i з тiею самою бiлою пiр’iною, як i тодi, коли приiздив до нього в кам’яницю в Планi. Мiкул привiтався i сказав:

– Добре й слушно, Вiтiко, що ти приiхав, тут е багато людей, якi, безперечно, чекають тебе.

Стрих, що запросив усiх до себе, полюе тепер з охочими в лiсi, але вони мають скоро повернутися. Бачиш, вiн запросив таких шановних гостей, що навiть такоi пори полюе.

До Вiтiко пiдiйшло ще кiлька чоловiк: рудий Бенеш, русявий Дрслав, чорнявий Богдан, Домаслав та Юрата i привiтали його. Вiтiко подякував. Вони взяли собi страви та вино.

Надходили iншi чоловiки, щось казали, а потiм знову вiдходили.

Як уже минула половина ранку, до садиби пiд’iхала цiла юрба вершникiв. Попереду на гнiдому конi iхав чоловiк у широкому темно-синьому вбраннi зi сталевим поясом, у руках вiн мав дротик. На головi в нього виднiла чорна шапка з однiею сiрою пiр’iною. Вiн мав каштанове волосся i каштанову бороду навколо пiдборiддя.

– Це Стрих, пан Плаки, – пояснив Мiкул Вiтiко.

Позаду Стриха iхали iншi чоловiки.

Вони теж були в бахматих уборах iз поясами й дротиками. Слуг i собак iз ними не було. Пiд’iхали до брами, поприв’язували коней i пiшли в повiтку.

Коли вони посiдали коло столiв i покрiпились наiдками та напоями, чоловiк у бiлому, мов снiг, суконному вбраннi i з довгою синьою патерицею в руках став на лаву й вигукнув:

– Обiд закiнчився!

Почувши цей крик, чоловiки рiзноi статури i в рiзноманiтному вбраннi вийшли з зали через двое дверей по рiзнi кiнцi зали, коло кожних дверей стояло по трое чоловiкiв зi списами.

Пiсля цього минув якийсь час i на лаву став чоловiк у темному широкому оксамитовому вбраннi, його пояс був гаптований срiблом. Вiн мав сиве волосся i сиву бороду. На поясi в нього висiв меч, а на головi вiн навiть шапки не мав. Вiтiко впiзнав у ньому Начерата, що на зборах у Вишеградi був одягнений у темно-пурпурове вбрання.