Сповідь з того світу

Мусить бути чоловiк, що проведе нас крiзь пiтьму!

Знову мовчанка-задума.

– Як ми його впiзнаемо?

– Мае сам до нас прийти. Так було сказано.

І ще раз та сама мовчанка, та сама задума.

– Не знаю, – завагався Гаврило. – Я людям нiколи не вiрив. Вони Христа розiп’яли…

Роздiл 3

Марiя

Наш дiм був спроектований i зведений руками мого чоловiка. Іван у мене – iнженер-будiвельник, пiдприемець, майстер на всi руки. Спочатку було важко: ми з ним жили в орендованiй квартирi, багато працювали, але потроху стали на ноги, i перед тим, як на свiт мав прийти наш синочок Івасик, ми уже переiхали у свою хату.

Отож, я називаюсь Марiя, живу в Городку, маю роботу, сiм’ю, е актором аматорського драматичного гуртка. Нiколи зiрок з неба не хапала, не ганялася за славою чи розкошами: у своi двадцять п’ять мала вiд життя все те, що хотiла. Для мене завжди найголовнiшим була моя сiм’я, хоча тодi я iще цiлком i не усвiдомлювала усiеi глибини цих слiв, навiть не уявляла, як сильно я люблю свого чоловiка i дитину.

Я зайшла до хати, зачинила за собою дверi, роззулася i звичним рухом кинула ключi на тумбочку.

– Чому нiхто не йде зустрiчати маму? – гукнула я з коридору в надii, що зараз вибiжить Івасик i кинеться менi на руки. Та його не було, i в хатi панувала пiдозрiла тиша.

Мiй чоловiк Іван сидiв за своiм комп’ютером у кiмнатi, працював. Я дуже любила спостерiгати за ним у такi моменти: був зосереджений на своiй роботi так, що не зауважував бiльше нiчого навкруги себе.

Ах лента за лентою набоi подавай,

Вкраiнський повстанче в бою не вiдступай!

Не знаю як Каменяр з Прометеем, але Іван завше собi пiдспiвував, або пiдсвистував, коли щось робив.

Мiй чоловiк чогось уподобав собi саме мене, хоча дуже багато дiвчат задивлялися колись на нього i кидали у його бiк недвозначнi погляди. Жив вiн у Заставському передмiстi, його батькiвська хата стояла за кiльканадцять метрiв вiд нашоi. Тут, на Заставському, пройшло його дитинство i молодi роки, як вiн сам любить хвалитися: «тусувався я з Вокзалом». Я ж зi своiми батьками мешкала у центрi Городка, недалечко вiд церкви Благовiщення.